Шпундра, штовханка та наваристий капусняк: чим зігрівалися українці взимку сотню років тому

Головний закон зимового столу - ситно та з печі

У холодну пору року основу раціону становили запаси, зроблені під час осіннього збору врожаю. Комори й погреби ломилися від квашених овочів, коренеплодів, сушених грибів, зерна та сала.

Піч була серцем української хати. У ній страви не просто варилися чи смажилися - вони повільно тушкувалися годинами, набуваючи неймовірного аромату та насиченого смаку. Завдяки цьому їжа виходила густою, наваристою і довго зберігала тепло.

Легендарна шпундра: м'ясо в буряковому квасі

Однією з найцікавіших і водночас забутих зимових страв є шпундра. Про неї згадував ще Іван Котляревський у своїй "Енеїді", описуючи багаті українські застілля.

Шпундра - це свиняча грудинка, запечена чи тушкована з квашеними або печеними буряками в буряковому квасі. Кислуватий смак квасу чудово поєднувався з жирним м'ясом, а часник і прянощі додавали страві особливого аромату. Це була справжня зимова енергетична бомба, яка миттєво зігрівала після довгої дороги чи роботи на холоді.

Наваристий капусняк: королівський суп на щодень

Якщо влітку головною стравою був легкий борщ із зеленню, то зима належала капусняку. Його варили на міцному м'ясному чи реберцевому бульйоні, обов'язково додаючи квашену капусту, пшоно або картоплю.

Квашена капуста була головним джерелом вітамінів узимку. Українки вірили, що гарячий кислуватий капусняк здатний вигнати з тіла будь-яку застуду. Страву заправляли смаженою цибулею на шкварках та подавали зі щедрою ложкою сметани й свіжим житнім хлібом.

Ситна штовханка: простий секрет тепла

Картопля, хоч і з'явилася в Україні дещо пізніше, швидко стала основою багатьох страв. Проте готували її не просто так, а робили штовханку.

Це густе картопляне пюре, до якого додавали пшоняну або горохову кашу, засмажку з цибулі та сала, а іноді й шматочки тушкованого м'яса. Назва походить від процесу приготування - інгредієнти ретельно "товкли" макогоном у глиняному горщику, досягаючи однорідної, але щільної консистенції. Така страва чудово насичувала та давала довге відчуття тепла.

Чим ще зігрівалися сто років тому?

Окрім ситних гарячих страв, українці активно використовували різноманітні напої та добавки до чаю чи зварів:

• Узвар із сушених фруктів: яблук, груш, слив та вишень. Його пили як щодня, так і обов'язково подавали на зимові свята.

• Трав'яні збори: липовий цвіт, звіробій, м'ята, сушені ягоди малини та шипшини. Чай із такими травами вважався найкращими ліками від зимових недуг.

• Мед та прянощі: мед додавали не лише для солодкості, а й як природний антисептик, що допомагав боротися з вірусами.