Чому кіт може нападати після вибухів і що покласти у тривожну валізу улюбленця
Олексій Суровцев - український актор і зоозахисник, який рятував тварин під час боїв за Ірпінь, а 2022 року заснував притулок "Бородата Котомамуля". Сьогодні його команда доглядає за котами в умовах обстрілів, відключень електроенергії та карантину.
В інтерв'ю Wave RBC.UA Олексій розповів, як допомогти наляканому улюбленцю, чому зовнішній спокій тварини може вводити в оману та як відновлювати довіру кота після нападів агресії. Поговорили також про роботу притулку під час блекаутів і допомогу, якої він потребує.
– Олексію, коли навколо вибухи і дрижить дім під час обстрілів, люди знають про правило двох стін або укриття. А як діяти господарю щодо тварини в перші хвилини вибухів, щоб випадково не нашкодити?
– Найперше правило - не панікувати самому. Тварини дуже добре зчитують наш емоційний стан, поведінку, інтонацію. Якщо господар починає кричати, бігати квартирою, хапати кота чи собаку, це може ще більше налякати тварину.
Але найважливіше - безпека. Якщо є можливість, заздалегідь привчіть тварину до переноски та укриття.
Під час обстрілу не варто витрачати дорогоцінні хвилини на пошуки кота по всій квартирі.
І точно не можна ризикувати власним життям, намагаючись витягнути тварину з важкодоступного місця. Найкраща допомога - це завчасна підготовка.

– Яких дій господарів слід категорично уникати, коли песик чи котик панікує? (Наприклад, чи можна силою витягати з-під дивана або надміру інтенсивно обіймати?)
– Категорично не можна карати тварину за страх. Кричати, бити, смикати, силою витягати зі схованки, міцно притискати до себе, якщо вона виривається. Для тварини це додаткова загроза.
Особливо для котів, у яких можливість сховатися і контролювати дистанцію є одним із головних механізмів подолання стресу. Якщо кіт заліз під диван і там безпечно, нехай сидить.
Якщо собака сама шукає контакту, її можна спокійно погладити. Не потрібно ігнорувати тварину, боячись нібито закріпити її страх ласкою. Страх - це емоція, а не погана поведінка.
– Собаки частіше шукають контакту або метаються, а коти - ховаються в найтемніші кутки. Як правильно адаптувати свою поведінку під специфіку кожної тварини?
– Тут важливо розуміти, що кожна тварина індивідуальна. Не всі собаки шукають контакту і не всі коти ховаються.
Але загальна тенденція справді є. Собаки у більшості випадків орієнтуються на господаря, тому для них важлива його присутність, спокійний голос, звичні команди.
Коти частіше намагаються знайти безпечне місце, де їх ніхто не чіпатиме.

Я завжди кажу: дайте коту право вибору. Хоче сховатися - нехай ховається. Хоче прийти до вас - прийміть його.
Не нав’язуйте контакт. І дуже важливо заздалегідь облаштувати безпечні схованки, з яких тварину можна швидко евакуювати за потреби.
– Чи варто давати тваринам заспокійливі краплі чи препарати "на емоціях" безпосередньо під час вибуху, чи це має бути лише системна підготовка за порадою ветеринара?
– Я категорично проти того, щоб давати тваринам будь-які заспокійливі препарати навмання. Особливо людські ліки. Деякі з них можуть бути токсичними для котів і собак. До того ж не кожен препарат, який робить тварину менш рухливою, справді зменшує її страх.
Існують ефективні ветеринарні препарати для зниження тривожності, але їх підбирає лікар з урахуванням стану здоров’я тварини.
Деякі можна застосовувати перед прогнозованими стресовими подіями, інші потребують тривалішого прийому. Тому це має бути підготовлений план, а не експеримент під час вибуху.
– Багато людей з відносно спокійних регіонів бояться везти тварин, наприклад до Києва чи інших міст. Чи дійсно тварини можуть адаптуватися до постійних вибухів, і як підготувати пухнастого до такого переїзду?
– Тварини справді можуть адаптуватися до повторюваних звуків. Але тут є дуже важливий нюанс.
Зовні спокійна тварина не обов’язково перестає боятися. Іноді вона просто завмирає або пригнічує поведінкову реакцію, хоча фізіологічний стрес залишається.

Тому я б не говорив, що коти чи собаки звикають до війни. Вони можуть пристосовуватися до певних умов, але це не означає, що постійні вибухи для них нешкідливі.
Перед переїздом варто привчити тварину до переноски, транспорту, взяти із собою речі зі знайомими запахами: лежанку, іграшки.
А на новому місці дати час адаптуватися, не навантажувати новими знайомствами та враженнями. Особливо це стосується котів, для яких зміна території сама по собі може бути серйозним стресом.
– Що обов’язково має бути в підготовленій тривожній валізі для улюбленця на випадок термінового виходу в укриття?
– У тривожній валізі мають бути запас корму та питної води хоча б на кілька днів, необхідні ліки, ветеринарний паспорт, контакти власника, миска, пелюшки, пакети для прибирання, невелика ковдра зі знайомим запахом.
Для кота обов’язкова надійна переноска, бажано з жорстким корпусом. Для собаки - повідець, шлея або нашийник, а за необхідності привчений заздалегідь намордник.
Дуже раджу чипувати тварин і перевіряти актуальність контактів у базі. Під час вибухів тварина може вирватися навіть із рук людини, якій повністю довіряє. І найважливіше - переноска має бути частиною звичного життя кота.

– Як ваш притулок справляється з відсутністю електроенергії та води, адже потрібні сотні літрів для пиття, гігієни та обігріву? Тим паче під час карантину, як у вашому випадку зараз.
– Для притулку відключення електроенергії - це набагато серйозніша проблема, ніж просто відсутність світла. Це вода, опалення, вентиляція, прання, дезінфекція, робота обладнання. А коли в тебе багато котів, будь-яка така проблема множиться на кількість тварин.
Ми використовуємо резервне живлення, генератори, намагаємося мати запас води та всього необхідного.
Але під час карантину ситуація особливо складна. У нас зараз епідемія дерматофітії, і це означає постійне прибирання, прання, обробку приміщень та інвентарю.
Без води й електрики підтримувати необхідний санітарний режим надзвичайно важко. Тому автономність для притулку - це не комфорт, а життєва необхідність.
– Як витримати таке навантаження та що робите особисто ви, щоб паніка однієї тварини не передалася іншим у замкненому просторі?
– Найважче, мабуть, усвідомлювати, що ти відповідаєш за десятки життів, які повністю від тебе залежать. Але паніка тут нічого не вирішить. Я намагаюся діяти послідовно, без різких рухів, криків і метушні.
У приміщенні з великою кількістю котів важливо мати достатньо схованок, можливість розділяти тварин і не допускати скупчення в одному місці.
Стрес однієї тварини може впливати на інших через звуки, запахи та поведінку. Але це не означає, що паніка обов’язково передасться всім.
Найкраще працює правильно організований простір, передбачуваність і мінімум зайвих подразників.

А особисто мені допомагає розуміння, що від моїх дій залежить їхня безпека.
– Як звичайні люди можуть системно підтримати притулки саме зараз, під час блекаутів та холодів (окрім матеріальних донатів)?
– Допомога притулкам - це далеко не тільки гроші. Можна привезти воду, корм, наповнювач, допомогти з транспортуванням тварин, пранням, прибиранням, ремонтом обладнання.
Можна запропонувати тимчасову перетримку або допомогти знайти родину коту. Дуже цінна професійна допомога електриків, сантехніків, ветеринарів.
Але важливо не приїжджати без попередження, особливо коли притулок на карантині.
І ще одна річ, яку я постійно повторюю, - найкраща системна допомога притулкам полягає в тому, щоб зменшувати кількість тварин, які туди потрапляють.
Стерилізація, відповідальне утримання, чипування, недопущення самовигулу. Чим менше покинутих тварин, тим менше навантаження на тих, хто їх рятує.
– У новинах та мережі зараз часто описують випадки, коли котики після тривалого життя під обстрілами стають надміру агресивними й починають кидатися на господарів чи сторонніх людей. Як ви пояснюєте таку поведінку? Це прояв посттравматичного синдрому (ПТСР) чи крайній захисний механізм від хронічного стресу?
– Я б дуже обережно використовував термін ПТСР щодо котів. У ветеринарній поведінковій медицині описують травматичні стресові реакції, але поставити коту діагноз ПТСР за аналогією з людиною не так просто.
Агресія після тривалих обстрілів може бути наслідком хронічного стресу, страху, підвищеної настороженості. У тварини знижується поріг реакції на подразники.
Те, що раніше не викликало жодної реакції, тепер може спровокувати напад.
Є ще таке поняття, як переадресована агресія. Наприклад, кіт сильно злякався вибуху, перебуває у стані збудження, а господар у цей момент намагається його погладити.

І кіт атакує не тому, що перестав любити людину, а тому, що його нервова система сприймає наближення як додаткову загрозу.
Але важливо пам’ятати, що раптова агресія може бути пов’язана і з болем або захворюванням. Тому не варто все списувати на психологічну травму.
– Що робити людині, якщо врятований або власний кіт через стрес від вибухів раптово проявляє жорстку агресію - як правильно реагувати в момент нападу, щоб не травмувати тварину ще більше і захистити себе, та як системно повертати довіру такого пухнастого?
– Перше правило - не намагатися фізично приборкати кота. Не хапати за загривок, не притискати до підлоги, не кричати, не карати. Це може тільки посилити страх і закріпити негативну асоціацію з людиною.
Якщо кіт атакує, потрібно припинити контакт, не робити різких рухів, за можливості поставити між собою і твариною фізичний бар’єр, наприклад подушку чи щільну ковдру, і спокійно відійти.
Не потрібно переслідувати кота або витягувати його зі схованки. Дайте йому час відновитися. Іноді це займає години.
Якщо агресія повторюється, необхідно виключити медичні причини разом із ветеринаром і, за потреби, залучити фахівця з поведінки котів.
Повернення довіри - це не про те, щоб частіше брати кота на руки. Це про передбачуваність, безпечну територію, можливість контролювати дистанцію, позитивні асоціації з людиною.
Спокійна присутність, ласощі, ігри на комфортній для кота відстані, повага до його сигналів.
І головне - не поспішати. Довіру неможливо повернути силою. Її можна тільки поступово заслужити.