Базового гардероба не існує? Стилістка Ольга Галушка про розумний шопінг, сучасні тренди та ціни українських брендів

Це скорочена версія розмови. Повне інтерв'ю дивіться на YouTube-каналі Wave.

– Ти вже в цій сфері моди, стилістиці понад 10 років. Розкажи, хто твої клієнти в Україні та за кордоном, зокрема.

– Насправді я не можу сказати, що це якась різна група людей. В Україні це жінки-підприємниці, керівниці, жінки з творчих сфер, дуже зайняті жінки, які потребують допомоги з систематизацією їхнього гардероба і з підтримкою їхнього гардероба.

Якщо говорити про іноземний ринок, все одно це експатки. Це не іноземці, як такі, це експатки, які проживають в різних країнах. У мене вже понад 28 країн, тобто жінки, з ким я працювала.

– Які запити у клієнтів зараз найчастіше і в Україні, і за кордоном, якщо вони звичайно відрізняються?

– Запити на те, що не вистачає якраз систематизації гардероба, немає часу.

Тобто хочеться професійної руки, і я розумію, що в епоху цієї шаленої діджиталізації, ми хочемо делегувати певні частинки нашого життя.

Так само із гардеробом. Жінки, в яких не вистачає на це часу, великі гардероби, великі запити й великі очікування до свого зовнішнього вигляду, хочуть професійної допомоги. Тому що це справді полегшує повсякденне життя.

– Є такий стереотип, що українки нібито приділяють своєму зовнішньому вигляду більше часу та уваги, аніж європейські жінки. Як ти це бачиш, працюючи з обома ринками?

– У нас точно більше розвинута культура такої зовнішньої демонстрації, ніж, наприклад, в європейках. Європейки – це більш така розслабленість, а менше, можливо, снобізму.

І звичайно їхні такі сценарії повсякденного життя відрізняються від, наприклад, клієнток, з якими я працюю. Тобто це жінка, яка може зранку відвести дитину в садочок чи до школи, а потім в неї мільйон різних задач, робочих зустрічей. Ввечері ще може бути певний, наприклад, івент, де їй потрібно також мати відповідний вигляд.

І, наприклад, на наступний день якась конференція, а ще на наступний день робоча поїздка чи відрядження. Відповідно це дуже насичений спосіб життя. І він дещо відрізняється, я не можу сказати, від європейок як таких, тому що це дуже різні жінки, але культура такої демонстрації в нас більш розвинута. Звичайно ще десь з 90-х таке відлуння йде.

Ольга Галушка (фото: Wave RBC.UA)

– А в що варто реально вкладатися у своєму гардеробі?

– Я взагалі не прихильниця певних стандартів і певного узагальнення. Насправді все дуже індивідуально і купувати потрібно ті речі, по-перше, які однозначно приносять задоволення, ті речі, які ви часто будете носити, і вони справді будуть переходити з сезону в сезон.

Якщо взяти, наприклад, якісний верхній одяг, який ми можемо декілька сезонів адаптувати, і взуття, яке ми одягнемо один раз на особливу подію, звичайно показник цього пальто буде набагато вищий, ніж одна пара туфель, яку ми придбаємо.

Вона принесе нам задоволення, але показник буде менший. Тому тут треба балансувати. Наприклад, у моєму гардеробі, у гардеробі моїх клієнток є речі, які, можливо, будуть рідше носитися, але вони приносять неймовірне задоволення і цікаву емоцію.

– Можливо, є якісь речі, на яких варто все-таки економити. Наприклад, базові білі футболки.

– У мене є базові білі футболки як за 500-1 000 гривень, так і набагато вищого сегмента, люксового. І тут річ не в тому, що люксова річ буде дорожча. Річ у тому, наскільки ця річ якісно пошита, яка там тканина і те, на що я звертаю увагу, звідки походить тканина, де вона виробляється: у В'єтнамі чи, наприклад, в Україні нашими модистками. Тобто це все має значення, і це все впливає на ціну.

– Які базові речі варто мати у своєму гардеробі?

– Це вже застаріла насправді історія з цим базовим гардеробом і тому подібне. Вона трансформувалася в зовсім інші напрямки та вектори.

Звичайно, якщо в мене один спосіб життя, у тебе зовсім інший спосіб життя, різні робочі сценарії чи особисті всі сценарії. Інша форма фігури, інші лінії зовнішності, інші потреби, інше бачення себе і в цілому, як хочеться себе виражати. Це також залежить насправді від певного характеру, психотипу.

Тут скільки багато різних елементів, з яких складається особистий стиль, що зробити певну капсулу чи взяти її – це закривання тільки того, що це певний набір речей, який добре працює між собою. Але всі інші частинки не злагоджені та не працюють між собою. Тобто виходить, що цей набір речей просто не буде працювати з нами.

– То ми можемо сказати, що немає якогось переліку речей, які варто мати.

– Абсолютно. Немає. Тобто це дуже-дуже залежить. Дуже суб'єктивно, дуже залежить. Цей перелік буде унікальним. Для мене він буде один, для тебе він буде інший, для наших глядачів він буде ще кардинально, наприклад, інший залежно від цих всіх факторів, які я щойно назвала.

– Якщо я, наприклад, хочу почистити свій гардероб, як мені зрозуміти з якою річчю варто прощатися?

– Класне запитання. Те, що я помічаю в гардеробах жінок, є недооцінена історія з комбінаторикою. У гардеробі може бути дуже класних багато позицій, але ми просто не розуміємо, як і з чим їх скомбінувати.

Тобто насамперед треба зрозуміти свій настрій, сформувати мудборд на сезон, тобто те, що подобається, які рішення, які настрої в образах, куди ми плануємо одягатися, які для нас хочеться позиції й намагатися спочатку комбінувати речі між собою, а тільки тоді вже чистити й забирати їх.

Тобто ні в якому випадку не чистимо, от просто подивившись на річ візуально, значить ми її забираємо, бо вона нам не подобається, чи ми її не одягали.

Спочатку пробуємо її адаптувати в образ під певні рішення, певні стилістичні формули, які ми для себе зберегли, пробуємо їх відтворити у своєму настрої. Тільки тоді, коли ми бачимо, що ця річ вже не працює, не в пристойному вигляді, не з дуже якісних тканин, і вона не приносить нам задоволення, тоді є сенс її забирати.

Я в цілому не є прихильницею дуже категоричної чистки гардероба, я це роблю все одно дуже обережно. У мене є клієнтки, в яких дуже величезні гардероби, в яких там речі можуть жити 10-15 років, вони є в гардеробі. Ми їх відкладаємо – не в цьому сезоні, можливо, у наступному захочеться таких рішень.

Ольга Галушка (фото: Wave RBC.UA)

– Про що нам говорить ситуація, коли ти відчиняєш шафу і перша думка: "Мені немає що одягнути", а вона там аж ломиться від речей?

– Це про епоху соціальних мереж і віральних речей. Ми бачимо дуже багато речей від брендів, від людей, за якими ми стежимо. І є це відчуття, що нам хочеться також щось нове.

Але насправді тут не питання в новому, тут питання якраз у комбінаціях. Навіть нове рішення ми можемо оформити вже з тих позицій, які є в нашому гардеробі, але застилізувати це не так, як ми звикли, тобто не за типовим сценарієм.

Наприклад, ми звикли стилізувати джинси з футболкою, а тут ми застилізували джинси з якоюсь подовженою цікавою блузою чи навіть сукнею. Тобто вже інша комбінація і відповідно ми змогли відтворити певну комбінацію, яку ми десь побачили й вона нам візуально сподобалась, відгукнулась.

– Які тренди для тебе особисто є антитрендами?

– Для мене антитренди – це ті речі, які занадто трендові. Те, що дуже віральне в певному моменті. Це може бути не тільки річ, це може бути спосіб її носіння, це може бути певне поєднання. У певному випадку для мене це овердресінг, тобто коли дуже багато різних елементів, деталей, аксесуарів в рамках одного образу.

Це така теж культура, коли хочеться виділитися, і ми одягаємо все найкраще, що в нас є, найбільше, найцікавіше, найкольоровіше. Краще нехай буде менше деталей і менше акцентів в образі, але при цьому це буде виглядати органічніше, природніше і якось комплементарно з зовнішністю.

Також ще один момент – коли одяг не підкреслює нас, а ми обираємо його через якраз якісь певні трендові елементи. Це також не буде працювати.

– Я нещодавно бачила застосунок, де ти оцифровуєш кожну одиницю одягу, аксесуарів тощо у своєму гардеробі. Застосунок на основі штучного інтелекту сам формує тобі образи. Як ти думаєш, чи це ефективно? Це не замінює роботу стиліста?

– Я також використовую такий застосунок. Цей застосунок дає можливість завантажувати туди свої речі та робити цифровий гардероб. Чому це зручно? Коли ми відкриваємо шафу, ми не бачимо потенціал нашого гардероба. Тобто ми не пам'ятаємо, який крій цих штанів, чи ми вже забули про ту спідницю. Так ми відкриваємо гардероб і можемо побачити ці речі в такому форматі, сформувати для себе комплекти.

Я, наприклад, формую для своїх клієнток гардероби в цифровому застосунку. Вони мають можливість самостійно створювати для себе певні колекції та гратися з цими позиціями. Це насправді дуже медитативна історія.

Це справді полегшує роботу з гардеробом і також додає цієї систематизації, тому що коли в нас все хаотично, ми навіть не розуміємо, чи треба нам ця нова сумка. Так ми її додали в цей цифровий гардероб, додали її в декілька образів і дивимося працює чи не працює.

– А як стилісти ставляться до секонд-хенду?

– Супер. Чому ні? Важко тільки, що ти не можеш зайти на сайт, якщо ти в онлайні працюєш, і оглянути ці позиції. У нас є досить багато українських ресейл-платформ, мені дуже подобаються іноземні різні платформи, тому що там я справді можу знайти цікаві архівні позиції, які вже ніде купити.

Це можуть бути речі в прекрасному стані, інколи навіть в новому чи поношеному, тому що насправді ці речі потім формують таку особливість в гардеробі. Швидше за все, коли я прийду на якийсь захід, ця річ буде такою цікавою, і її точно не буде на комусь іншому.

Вона, можливо, неунікальна, оскільки була випущена в певній кількості, але при цьому на даному етапі вона унікальна, бо ми її десь знайшли.

Ольга Галушка (фото: Wave RBC.UA)

– Які є правила "розумного" шопінгу від стилістів? Що порадиш?

– Це спочатку сформувати та зрозуміти, чого бракує в контексті певних готових образів. Ми сформували, наприклад, певні аутфіти, неважливо, чи в офлайні, чи в digital, і розуміємо, що нам не вистачає сумки чи взуття.

Намагаємося зрозуміти, який настрій також має бути цього взуття. Мається на увазі, це має бути грубе взуття, м'яке взуття, це мають бути лофери, оксфорди чи високі чоботи, бо в нас, наприклад, багато спідниць?

У нас уже є розуміння, що швидше за все це мають бути лофери. Далі ми намагаємося підшукати для себе певні рішення. Я ніколи не їду бездумно в торговий центр, бо на це можна багато часу витратити.

Для мене інколи це може бути медитативно, але коли просто є вільний час, і я хочу без мети пройтися, ознайомитись з асортиментом. Але коли я йду за конкретною позицією, я розумію, що я піду ось в цей бренд, бо в них є мій розмір, той колір, я піду туди, я замовлю це, і в мене буде така більш точна вибірка.

Моя рекомендація – не витрачати на шопінг багато часу, тому що його можна витратити на набагато прикольніші штуки.

– Чи варто нам визначати собі певний бюджет на шопінг?

– Дуже відносне запитання насправді. Якщо в нас є певні обмеження по бюджету, по гардеробу, ми розуміємо, тоді однозначно ще так.

– Я доволі часто читаю в соцмережах, про те, що люди залюбки підтримували б українські бренди, але вони для них занадто дорогі. Чому?

– Перший момент в тому, що є українські бренди дуже різні по своєму сегменту, де футболку можна придбати й за 500 гривень, і за 5 000, за 10 000 гривень.

– І це буде плюс-мінус та сама футболка?

– Ні, зовнішньо можливо, але деталі, крій, лекала будуть відрізнятися. Буде відрізнятися, тому що ціна все одно не формується бутафорно. Це й сама тканина, підходи до виробництва, хто саме її шив.

Тому перший момент, що українські бренди є дуже різними по своїй ціновій категорії.

І другий: якщо взяти до уваги мас-маркет, кількість виробництва однієї речі просто шалена. Відповідно вартість однієї одиниці дорожча. У кількості є ця суть, в принципі на цьому й побудований весь мас-маркет.

А якщо це український бренд з локальним виробництвом, з невеликою кількістю речей, то звичайно вартість буде кардинально іншою. До того ж у наших в умовах, в яких ми живемо, де логістика, де може прилетіти й згоріти весь склад тканини, де розмитнення і всякі інші штуки також вартують дорого, де утримувати, наприклад, стилістів, консультантів і забезпечувати життєздатність бізнесу, вона шалена. Це дуже ризикована історія.

Насправді ті українські бренди, які зараз працюють, мені особисто хочеться дуже сильно їх підтримувати, бо я розумію, в яких умовах вони працюють, і я краще підтримаю не Inditex, а український бренд, бо вони тут створюють. Це також підтримка нашої економіки та наших людей, які працюють в цьому бренді, і які також отримують зарплату залежно від того, чи ми купимо цю футболку, чи не купимо.

– Як загалом повномасштабна війна змінила ставлення українців до власного гардероба та як це впливає на розвиток індустрії?

– Стали більш вимогливі, вибіркові.

– А в чому це проявляється?

– Проявляється це в бюджетах, які закладаються на шопінг. Ми розуміємо, що, наприклад, ці гроші можемо перенаправити в щось інше. І пішла переоцінка цінностей, про які я також казала на початку. І більш вибірково в контексті того, що ми розуміємо, що можливо, і не потрібен такий великий гардероб.

І, можливо, культура шаленого споживання нам також зараз не така й близька. Можливо, нам потрібен гардероб, який ми можемо швидко упакувати, зібрати й мати такий невеличкий гардероб, який буде достатньо компактним і транспортабельним.

І це будуть речі, які будуть також довше з нами та в яких будуть класні емоції закладені.