Не проживайте зиму в серпні: як не віддати тривозі те, що маємо зараз

За вікном +25°C, на календарі все ще серпень, але щойно заходиш у соцмережі, виникає відчуття, що ми вже у грудні. Без світла, тепла, води і їжі.

І я не буду переконувати, що все буде добре. Цього не знає ніхто. Загроза реальна. Росія продовжує виносити нашу енергетику та іфраструктуру. Ракети ППО у дефіциті. Коротше, ситуація так собі.

До того ж ми прекрасно пам’ятаємо минулу зиму: постійні обстріли плюс аномальні морози, яких не було вже бозна-скільки років. Але...

Пам’ятаєте літо 2024 року?

Світло вимикали по кілька разів на день. Після російських ударів енергосистема відчувала величезний дефіцит, а спека ще більше збільшувала навантаження.

А тепер - хто помітив, що цього літа, за такої ж спеки, ми практично прожили без відключень? Бо коли все працює, ми сприймаємо це як належне. Натомість негативний сценарій запам’ятовується надовго.

Але готуватися - не дорівнює боятися завчасно.

Що з цим робити?

З очевидного: перевірити зарядну станцію, докупити необхідне - кому дрова, кому ліхтарики, подумати про запас води, теплі речі, альтернативний інтернет. Якщо є куди виїхати у випадку тривалого блекауту - заздалегідь вирішити, за яких умов ви це робите.

Страх має сенс рівно до того моменту, поки він допомагає нам діяти. Бо між підготовкою і катастрофізацією - величезна різниця.

Підготовка звучить так:

"Якщо світла не буде довго, ось що я зроблю".

Катастрофізація:

"Світла не буде по 20 годин. Ми всі замерзнемо. Я не знаю, як це пережити".

Відчуваєте різницю? У першому випадку я повертаю собі хоч якийсь контроль. У другому - віддаю його повністю.

Блекаут в Україні у 2025 році (фото: Getty Images)

Нам часто здається, що коли ми багато і часто думаємо про небезпеку, то ми до неї готуємося. Насправді ні. Тривога не допомагає контролювати майбутнє.

Тому, коли відчуваєте, як вона підступає, запитайте себе:

Що відбувається зі мною просто зараз?

А зараз - серпень. Зараз у мене є світло. Зараз я можу скласти план на випадок блекауту. Зрештою, у мене все ще є інтернет, щоб перевірити, на чому ґрунтуються апокаліптичні прогнози, які несуться на нас із кожної праски. Ой, вибачте - з ютубів і телеграм-каналів сумнівного походження.

Зима, ймовірно, справді буде важкою.

Ми, швидше за все, знову будемо сидіти без світла, спати у шапках і радіти усім районом, коли нарешті дадуть електрику. Але також імовірно, частина наших сьогоднішніх прогнозів так і залишиться прогнозами.

Ми не знаємо.

Війна і без того забрала в нас нормальне життя. Не варто добровільно віддавати їй ті місяці, які поки що в нас є.

Тому до зими я готуюся. Але проживати її планую взимку. А поки що за вікном +25°C, і я йду наздоганяти літо.