Як відкриватимуть небо в Україні: реалістичний погляд на майбутнє туризму

Ймовірніше це буде історія не про заповнені чартери на курорти, а про дуже обережний, обмежений і контрольований запуск окремих рейсів.

І це важливо проговорювати вже зараз, щоб очікування туристів, бізнесу і ринку загалом не розійшлися з тим, як на практиці може виглядати перший етап відновлення польотів з України.

Можливий запуск перших рейсів - не про масовий туризм

Український повітряний простір закритий для цивільної авіації з першого дня повномасштабного вторгнення. Тож коли ми говоримо сьогодні про можливе відновлення польотів, потрібно пам’ятати: безпека залишається головною передумовою, а не одним із критеріїв.

Початковий етап, найімовірніше, матиме багато обмежень для авіакомпаній та аеропортів. Йдеться не лише про технічну готовність летовищ чи бажання і готовність перевізників повернутись. Важливими будуть маршрути, час виконання рейсів, можливість працювати лише у чітко визначені інтервали часу, допустима одночасна кількість літаків у повітряному просторі та здатність аеропортів швидко реагувати на можливі повітряні тривоги.

Ще одна деталь, яка набуває нового значення і є однією з вирішальних для організації польотів: пропускна спроможність аеропорту в умовах воєнних ризиків. Тепер враховується не лише скільки пасажирів аеропорт здатен якісно обслужити за одиницю часу, але й скільки людей буде можливо оперативно перевести в укриття, якщо ситуація цього вимагатиме.

Тому на старті не варто очікувати великого туристичного потоку з України. Реалістичніший сценарій - одиничні регулярні рейси, поступове тестування і відлагоджування процесів та дуже обережне нарощування частот. Туристичні напрямки можуть з’явитися пізніше, коли буде зрозуміло, які саме обмеження діятимуть і яку пропускну спроможність матиме система.

Які аеропорти відкриються - питання передусім безпекове

Рішення про відкриття конкретних аеропортів - це не питання побажань туроператорів чи авіакомпаній. Воно залежатиме від держави, наших Сил оборони, регуляторів, міжнародних партнерів і ринку авіаційного страхування.

З практичного погляду логічно припускати, що на перших етапах більше шансів матимуть аеропорти, розташовані ближче до західного кордону. Чим менше часу літак перебуватиме у повітряному просторі України, тим менше безпекових ризиків і простіше планувати рейс у межах визначених обмежень. Аеропорти, розташовані далі від кордону, можуть повертатися до цивільних польотів уже на наступних етапах, коли умови стануть стабільнішими та, можливо, передбачуванішими.

Аеропорт "Бориспіль" у 2014 році (фото: Getty Images)

Водночас навіть часткове відкриття неба не означатиме автоматичного згортання вже вибудованої логістики через сусідні країни. Для українського туриста вона за ці роки стала зрозумілою, звичною і значно менш стресовою, ніж на початку повномасштабної війни.

Найчастіше організовані туристи літають з Молдови, Польщі та Румунії

За останні роки український турист фактично навчився подорожувати без власних аеропортів. Основними пунктами вильоту стали аеропорти сусідніх країн.

Найважливішим хабом для багатьох українців став Кишинів. Торік цим аеропортом, згідно з внутрішньою статистикою Join Up!™, скористалися понад 237 тисяч українських туристів. Для порівняння: аеропортом Жешува, другим за популярністю за нашими даними, скористалося понад 50 тисяч туристів.

Перевага аеропорту Кишинева - відносно зручна логістика та зазвичай швидше проходження кордону порівняно з деякими іншими напрямками. Для туристів зі сходу, півдня, центру і частково Києва Молдова часто виглядає практичнішим варіантом, ніж поїздка через усю країну під можливі повітряні тривоги до польського кордону.

Міжнародний аеропорт імені Євгена Доги в Кишиневі (фото: facebook.com/AirportChisinau)

Другий, як вже згадувалося вище, ключовий напрямок - Польща, насамперед Жешув. Для західних областей, передусім Львівської та Івано-Франківської, польські аеропорти залишаються природним вибором завдяки близькості до кордону. Також українці активно користуються аеропортами Варшави, Катовіце, румунського Бухареста та іншими регіональними і великими хабами.

Водночас такий поділ не є безумовним. Вибір залежить від регіону, конкретного туру, ціни, дати вильоту, доступності трансферу і ситуації на кордоні. Але загальний підхід вже сформувався: туристи обирають не просто найближчий аеропорт, а найменш ризикований маршрут за часом і прогнозованістю.

Кордон став частиною туристичного продукту

До 2022 року дорога в аеропорт була технічним нюансом. Сьогодні вона стала частиною туристичного досвіду. Турист купує не лише тур, а й розуміння того, як саме він дістанеться до аеропорту.

Саме тому за останні роки так зросла роль організованих трансферів. Якщо раніше аеропорт у сусідній країні здавався складною логістичною задачею, сьогодні для багатьох туристів це вже знайомий маршрут: автобус забирає групу, довозить до терміналу, стикування з рейсом прораховане.

Водночас перетин кордонів не став однозначно і скрізь простішим. На молдовському напрямку головним фактором затримок зазвичай є сезонне зростання потоку, хоча в цілому зараз це найшвидший і найлегший шлях за кордон для українців. На польському напрямку черги залишаються менш прогнозованими. Додатковим чинником стали нові цифрові процедури контролю на зовнішніх кордонах Шенгену (система EES): у піковий сезон вони можуть збільшувати час проходження формальностей та сама система ще не запрацювала повноцінно.

Через це ми бачимо зростання інтересу до залізничної логістики. Для багатьох туристів перетин кордону в поїзді психологічно простіший: менше невизначеності, коротша зупинка й очікування, більше відчуття руху. Держава реагує на цей попит і сприяє спрощенню логістики. Приміром, нещодавно Укрзалізниця на маршруті Київ - Кишинів додала зупинку неподалік від аеропорту, де можна сісти на безкоштовний автобусний шатл, що прямує до термінала.

Український турист змінився, але не відмовився від подорожей

Війна не зупинила бажання українців подорожувати, але змінила його структуру.

По-перше, люди стали їздити на відпочинок рідше. Якщо раніше частина туристів могла дозволити собі кілька закордонних поїздок на рік, сьогодні частіше вибирають одну основну відпустку. На це впливають і фінанси, і побутові обставини, і сімейна ситуація, і моральний стан.

По-друге, подорож перестала бути темою, про яку незручно говорити. У перші кілька років великої війни відпустка часто сприймалася як щось майже табуйоване. Зараз вона стала нормальним з погляду внутрішньої моралі і соціальних оцінок способом відновлення. Люди не завжди прагнуть пригод чи нових вражень - часто вони їдуть, щоб виспатися, побути без повітряних тривог і обстрілів, побачити море, відчути, що життя триває і не відкладається на невизначений час.

Родина на березі моря (фото: Getty Images)

По-третє, зменшився попит на насичені екскурсійні програми. Після складної дороги до аеропорту, проходження кордону й перельоту туристи дедалі частіше хочуть простого сценарію відпочинку: приїхати в готель, видихнути і полежати біля моря, а не бігати з локації на локацію.

Помітно змінилися й пікові дати подорожей. Якщо до 2022 року високий попит часто припадав на великі свята, то зараз ключовими стали періоди дитячих канікул. Сімейний календар важить більше, ніж святковий. А самі свята чимало українців тепер частіше хочуть проводити вдома, з родиною.

Є ще один значущий зсув: подорожі набули більше цінності на рівні емоцій і відчуттів. Для багатьох людей це вже не про статус чи відмітку "побував у модному місці", а про час із близькими, спільні спогади, відновлення і дуже зрозуміле в поточних умовах бажання - жити зараз, а не відкладати на колись.

Україна - не Ізраїль: доведеться створювати власний кейс

Якщо звертатися до міжнародного досвіду, на який ми могли б спертися, мусимо констатувати, що прямих аналогів українській ситуації немає.

Ізраїль має десятиліттями вибудувану систему безпеки, раннього сповіщення про небезпеку та іншу інфраструктуру реагування на повітряні загрози. Та навіть якщо уявити, що в нас би це все з’явилося, засоби, якими нас атакують, також не зовсім коректно порівнювати з тим, що летить на Ізраїль.

Крім того, країни Близького Сходу під час загострень можуть тимчасово обмежувати або відновлювати польоти, але це зазвичай коротші цикли й інших масштаб ризиків. А ОАЕ, які згадуються як приклад стратегічної ставки на туризм, для нас виступають радше уроком про роль туризму в економіці, а не модель відкриття неба в умовах війни.

Україна ймовірно створюватиме власний кейс. І головне, що ми можемо взяти з міжнародного досвіду, - це не конкретну модель чи підхід, а принципи: прозору комунікацію, поетапність, пріоритет безпеки і дуже чіткі правила для пасажирів.

Що робитиме туристичний ринок

Як туроператор, ми не очікуємо, що часткове відкриття неба одразу змінить всю туристичну логістику і перезапустить туризм в Україні. І ми не плануємо відмовлятися від програм із Молдови, Польщі, Румунії, Чехії та інших наших ринків оперування навіть коли з’являться рейси з України. Ці маршрути вже стали частиною стабільної туристичної системи для українців, в тому числі тих, хто живе за кордоном, а також частиною нашого стратегічного масштабування на міжнародному ринку туризму.

Відкриття українського неба буде не заміною, а додатковою можливістю.

Коли безпекові умови дозволять повертати саме туристичні рейси, ринок відреагує швидко. Українці чекають цього. Спеціально переконувати людей літати з України навряд чи знадобиться. Набагато важливішим буде інший момент: пояснити, які аеропорти будуть відкриті, які обмеження діють, як проходить реєстрація на рейс, що відбувається у разі оголошення повітряної тривоги, як планувати час і чого не варто очікувати на старті.

Повернення авіаподорожей з України відбуватиметься не одним днем. Цей процес вимагатиме часу і чітких, скоординованих дій всіх учасників. Спершу - обережних і обмежених, а далі - більш масштабних, якщо дозволятимуть безпекові умови.

Попри все, перші рейси з України матимуть величезне значення. Адже вони повернуть українцям не стільки зручність, скільки відчуття, що країна повертається до норми і поступово відновлює зв’язок зі світом.