Від Namelaka в Києві до ресторану над Дубаєм: 10 найстильніших закладів світу
Рожевий мармур, скульптурні стелі й краєвиди на океан - у цих закладах навіть інтер’єр стає частиною подорожі
Є ресторани й кафе, куди приходять поїсти. А є місця, заради яких хочеться спочатку змінити маршрут під час подорожі, а вже потім дивитися меню. У таких закладах інтер’єр стає частиною подорожі – нарівні з кухнею, архітектурою міста та краєвидом за вікном.
Саме до цієї категорії тепер належить і київська кондитерська Namelaka. У 2026 році вона отримала перемогу в європейській категорії Cafe престижної міжнародної премії Restaurant & Bar Design Awards. Її дизайн створила українська студія NEMOV, перетворивши рожевий колір із декоративної деталі на головний матеріал і настрій усього простору.
Але Namelaka – далеко не єдине місце у світі, де заради інтер’єру варто зробити окрему зупинку.
Wave RBC.ua розповідає про десять закладів, які показують, яким різним може бути сучасний ресторанний дизайн.
Namelaka, Київ
Нова Namelaka біля Національного академічного театру оперети виглядає так, ніби хтось переніс дитячий спогад про кондитерську у дорослий, дуже витончений світ.
Тут майже немає випадкових деталей. У просторі використали п’ять різновидів натурального рожевого мармуру, причому колір не імітують фарбою – він буквально закладений у матеріалах. Архітектура побудована на ритмі арок, які нагадують про паризькі інтер’єри XIX століття.
Дизайн продуманий так, що усі атрибути гості вивчають поступово – спочатку вони потрапляють до зали, де десерти виставлені майже як експонати.
Далі з’являється монументальна мармурова барна стійка, бібліотека з українськими казками, кімната з дзеркалами та камінна зала з роботами української художниці Наталії Брічук.
Навіть санвузли тут виглядають казково – рожеві, зелені і винні відтінки шпалер створюють окремий камерний світ.
У результаті Namelaka не просто виглядає красиво. Вона розповідає історію про дитинство, родину, українські спогади та любов до солодкого – але робить це мовою сучасної архітектури.
Nobu One Za’abeel, Дубай
У Дубаї складно здивувати людину хмарочосами, басейнами на дахах і ресторанами з панорамними вікнами. Але Nobu One Za’abeel використовує саме масштаб міста як частину свого дизайну.
Ресторан розташований у The Link – величезному горизонтальному просторі, що з’єднує дві вежі комплексу One Za’abeel. Звідси відкривається вид на Дубай, але при цьому інтер’єр не намагається конкурувати з містом.
Навпаки – він працює з геометрією самої будівлі. Високі стелі, чіткі лінії, скульптурне освітлення та геометричні деталі створюють відчуття руху.
Простір поступово веде від входу до основної зали та приватних кімнат. Це той випадок, коли розкіш не обов’язково означає багато золота. Тут вона – у масштабі, матеріалах і відчутті, що ти знаходишся високо над містом.
Le Fou, Відень
У Відні Le Fou грає зовсім в іншу гру. Його інтер’єр побудований як послідовність кімнат, і з кожним переходом атмосфера стає камернішою, темнішою і трохи театральнішою.
Для інтер'єру засновник Олександр Шрак та дизайне Тереза Обермозер використали іржаво-терракотові відтінки, оксамит, шовк, натуральний камінь і патинований метал створюють відчуття старого, але дуже добре доглянутого салону.
У глибині простору кольори стають насиченішими, освітлення – м’якшим, а окрема приватна кімната з леопардовим принтом додає інтер’єру трохи зухвалості.
Ще Le Fou цікавий тим, що не намагається бути однаково ефектним з першої до останньої хвилини. Його дизайн розрахований на відкриття – буквально кімната за кімнатою.
Monti, Гштад, Швейцарія
У швейцарському Гштаді легко було б зробити ресторан у звичному альпійському стилі: дерево, хутро, камін і багато очевидних натяків на шале. Але Monti пішов іншим шляхом.
Його інтер’єр використовує знайомі для гір матеріали, але подає їх сучасно й стримано. Архітектор Якоб Шпренгер та креативний директор Антонія Креспі використали відкриті 200-річні дерев’яні балки, фактурні килими та м’які крісла створюють тепло, а бронзові плетені перегородки додають простору легкості.
Особливо добре працює зв’язок із місцем: за вікнами – Альпи, а всередині немає спроби буквально відтворити гори. У цьому й полягає елегантність Monti: ресторан нагадує, де він знаходиться, але не перетворює локальний колорит на декорацію.
Akira Back, Гонконг
Гонконгський Akira Back розташований у The Henderson – одному з найпомітніших сучасних хмарочосів центрального району міста, спроєктованому Zaha Hadid Architects.
Інтер’єр ресторану навмисно контрастує з архітектурою самої будівлі. Замість різких ліній тут багато округлих форм, дерева та м’якого світла. Скульптурна стеля задає ритм приміщенню, а невеликі затишні зони дозволяють зробити величезний ресторан більш камерним.
Окремі деталі пов’язані вже не з архітектурою, а з особистою історією шефа — зокрема мистецтвом, присвяченим його матері. Цей ресторан – приклад того, як дорогий заклад може залишатися людяним: не через декор, а через масштаб і деталі, які хочеться розглядати зблизька.
Hana no Kumo, Гонконг
У тому ж The Henderson знаходиться Hana no Kumo, значно камерніший ресторан лише на 24 місця. Назва перекладається як "квіткова хмара", і цей образ дуже точно описує простір. Дерево, камінь, японський папір, м’яке світло та деталі, що нагадують пелюстки сакури, створюють майже медитативну атмосферу.
Тут особливо важливе те, що дизайн не намагається перекричати їжу. Формат ресторану побудований навколо японської традиції kappou, де кухар працює перед гостями, тому сам бар стає частиною вистави.
Навіть декоративний світильник у вигляді напівпрозорого крижаного куба при вході працює не як окрема прикраса, а як перший кадр цієї історії.
Escā Playa, Єгипет
На узбережжі Середземного моря в районі Рас-ель-Хекма знаходиться Escā Playa – місце, яке складно сплутати з традиційним пляжним рестораном.
Його архітектура нагадує природну скелю або шматок світлого каменю, який сформувався під дією вітру. Плавні, майже органічні форми створюють відчуття, що будівля не стільки поставлена на узбережжі, скільки виросла з нього.
Саме тут особливо добре видно одну з головних тенденцій сучасного ресторанного дизайну: найкращий інтер’єр не завжди той, який можна відтворити будь-де. Він має сенс саме у своєму місці. Море, світлий камінь, сонце й округлі форми працюють як єдиний пейзаж.
Finlandia Bistro, Гельсінкі
У Гельсінкі ресторан захований усередині Finlandia Hall – одного з найважливіших модерністських творів фінського архітектора Алвара Аалто. Перед дизайнерами стояло складніше завдання, ніж просто створити красивий ресторан: потрібно було не зіпсувати вже існуючу архітектуру.
Тому в Finlandia Bistro зберегли оригінальні меблі Аалто, характерні матеріали та елементи самої будівлі, а поруч додали сучасні предмети, текстиль, освітлення і великий бар.
Особливо цікаве поєднання старого й нового: крісла з берези та чорної шкіри, мармурові столи, оригінальні світильники й сучасна вигнута барна стійка не виглядають як експонати музею.
Простір цього закладу залишається живим. Тут можна провести звичайний вечір, але при цьому сидіти всередині архітектурної історії Фінляндії.
Carbone, Лондон
Лондонський Carbone – приклад зовсім іншого підходу до розкоші. Це ресторан, який не приховує своєї любові до театральності. Темні насичені кольори, блискучі поверхні, вінтажні деталі та відчуття старого міського гламуру створюють атмосферу, в якій звичайна вечеря легко перетворюється на подію.
Дизайнер Кен Фулк захопився образом класичного нью-йоркського ресторану середини XX століття, але переніс його в сучасний Лондон. Тут важливі не тільки окремі красиві предмети. Усе, від меблів до освітлення, працює на відчуття трохи перебільшеної, майже кінематографічної розкоші.
Інтер'єр цього закладу не для тих, хто хоче "мінімалізму". І саме тому він запам’ятовується.
Amura by Ángel León, Кейптаун
У Кейптауні Amura by Ángel León використовує те, чого не можна привезти з собою і повторити в іншому місті, – океанський ландшафт. Дизайн цього закладу пов’язаний із природою та морем, а сам ресторан сприймається не як замкнений інтер’єр, а як частина великого пейзажу.
Це важливий принцип сучасної гастрономічної архітектури: іноді найкраще рішення – не додати ще більше декору, а залишити місце для того, що вже є навколо.
І якщо українська Namelaka показує, як культурна пам’ять може перетворитися на інтер’єр, то Amura демонструє інший шлях – коли джерелом дизайну стає сам ландшафт.
Ресторани – як туристичні точки маршруту
Усі ці заклади дуже різні. Але в них є спільна риса: дизайн більше не сприймається як декорація.
Людина приходить сюди не тільки за їжею. Вона проходить певний маршрут, помічає матеріали, світло, меблі, вид із вікна, деталі, які розповідають про місто або культуру. Саме тому такі місця дедалі частіше стають частиною туристичного маршруту нарівні з музеями, галереями та відомими будівлями.
І Namelaka у цьому списку виглядає цілком органічно. Її перемога важлива не лише тому, що український заклад отримав міжнародну нагороду.
Вона показує, що сучасний український дизайн може говорити зі світом не мовою копіювання чужих трендів, а через власні спогади, матеріали, мистецтво і культурні образи.
