"Стендап - моя терапія": Катерина Олос - про "Лігу Сміху", пластику та хворобу

Головне з інтерв’ю:

• Катерина Олос назвала участь у "Лізі Сміху" одним із найважчих періодів у кар’єрі та згадала приниження через те, що була дівчиною.
• Невдалий кастинг до "Жіночого Кварталу" акторка сьогодні вважає подарунком долі, адже саме він привів її до кар’єри в кіно.
• Після появи аутоімунного захворювання Олос повністю змінила спосіб життя, відмовилася від гормональної терапії та заявила, що повністю одужала.
• Акторка запускає перший в Україні стендап-проєкт для військових і ветеранів та називає його учасників надзвичайно талановитими.
• Катерина принципово не жартує про війну чи військових, якщо не має власного пережитого досвіду.

– Катерино, ви розповідали, що в школі з вас інколи кепкували через маленькі груди. Чи залишив цей досвід якийсь комплекс в дорослому житті, чи виникла бодай раз думка змінити щось у собі за допомогою пластичної хірургії, чи вам все подобається?

– Так, була така історія. Знаєте, загалом відчуття, що зі мною щось не так, здається, перманентно присутнє зі мною протягом життя, бо постійно хочеться бути стрункіше, краще і так далі.

Так само і щодо грудей - можливо, мені би і хотілося трошки більший розмір, ніж є у мене. Але все ж би сказала, що зараз мені все подобається у своєму тілі.

Чи хочу я робити груди? Точно ні, адже в майбутньому я планую бути мамою, хочу народжувати дітей. А це все-таки силікон та імплант, які, на мою думку, можуть мати певний вплив і бути не зовсім корисними для дитини.

Катя Олос (фото: instagram.com/kateolos)

Тому поки я не розглядаю такий варіант. Але в майбутньому, після народження всіх дітей, якщо буде якесь обвисання, то, можливо, я би зробила певну корекцію.

Я чула дуже багато відгуків від подруг, які зробили собі груди, про те, що ти не завжди відчуваєш себе природно, натурально і що насправді це не дає тобі тієї впевненості в собі, на яку очікуєш.

Розумієте, ми всі зрештою приходимо до того, що треба працювати зі своєю головою, а не намагатися змінити щось зовнішнє хірургічним шляхом. Можна змінити спорт, харчування, спосіб життя.

А ліки, уколи, операції - напевно, на цьому етапі й з моїм відчуттям цього світу для мене це зайве.

– У 19 років ви пробували потрапити до "Жіночого кварталу" і тоді бачили це як швидкий шлях в акторство. Зараз, коли багато артистів залишають проєкти "Кварталу" і йдуть у самостійну кар’єру, як думаєте - якби тоді пройшли кастинг, це допомогло б вам реалізуватися чи могло б змінити ваш шлях?

– Чесно, дуже класне питання. Дякую, що ви взагалі його мені поставили.

Мені хочеться, щоб ця відповідь підтримала людей, які, можливо, зараз переживають такий етап, коли щось не виходить і ти думаєш: "Блін, чому? Я ж так цього хотіла".

Саме такі думки були в мене у 19 років. Тоді я жила з відчуттям, що, виходить, мрії не збуваються, що в житті все не так легко. Але є одна фраза, яка для мене з часом стала дуже важливою: "Усе, що має бути твоїм, буде твоїм".

Коли ти загадуєш мрію, ти ніколи не знаєш, який саме шлях до неї буде.

Тому зараз я абсолютно щаслива і рада, що не стала частиною "Жіночого Кварталу".

Я знаю декількох акторок звідти, які хотіли грати, мріяли про це, але так ніде й не знімаються.

А я завжди мріяла саме про кіно, про серіали. Не про скетчі, а саме про той формат, у якому зараз і знімаюся.

Катя Олос (фото: instagram.com/kateolos)

Тому я, навпаки, дуже щаслива, що все сталося саме так. Для мене це надзвичайно показова історія.

Коли зараз у мене щось не виходить і хочеться подумати: "Блін, а якби тоді вийшло, це б точно мене кудись привело", - я згадую цю ситуацію і кажу собі: "Кать, ну бачиш, як тоді вийшло. Тоді для тебе це була найбільша трагедія у світі, а зараз ти максимально щаслива, що все сталося саме так і що ти не опинилася там".

– Ви активно розвиваєтеся і як акторка, і як стендаперка. А якщо говорити відверто, де сьогодні більше творчої свободи, а де більше все ж таки грошей, який з напрямків є для вас прибутковішим?

– Якщо обирати щось одне, то для мене на першому місці завжди буде акторство. Стендап мені дається легше, тому що там усе залежить від мене.

Я написала матеріал, вийшла на сцену, виступила. Якщо він смішний - люди приходять, купують квитки, і це дуже зрозуміла схема.

З акторством усе набагато складніше, бо воно залежить не тільки від мене. Це і режисери, і сценарії, і те, яку акторку вони бачать у конкретній ролі.

Конкуренція величезна, хороших акторів багато, тому тут не все можна проконтролювати.

Щодо грошей, то і в стендапі, і в акторстві є можливість заробляти й реалізовувати себе творчо. Я дуже люблю стендап, бо це для мене своєрідна терапія. Тут ти майже одразу бачиш результат.

Пишеш матеріал і відразу відчуваєш, як він відгукується людям. Наприклад, після мого великого сольника у Будинку актора, де я багато говорила про сім'ю, мені писали: "У мене було стільки образ на батьків, але я зрозумів, що саме завдяки тому, через що я пройшов у дитинстві, я став тією людиною, якою є сьогодні".

Катя Олос (фото: instagram.com/kateolos)

І після таких повідомлень хочеться далі жити, працювати й створювати.

Але якщо говорити про найбільшу мрію, то мені все одно хочеться більше кіно. Я просто дуже люблю сам процес зйомок.

Стендап і акторство - це різні професії, і саме в кіно я відчуваю те, заради чого колись взагалі прийшла в цю сферу.

– Гумор досі часто сприймають як переважно чоловічу територію. Чи стикалися ви з упередженнями, що жінка не може бути по-справжньому смішною?

– Звичайно, ці стереотипи були і досі є. Але, знаєте, я така людина, що мені, чесно, все одно. Є вони - і є. Я взагалі на цьому не зациклююся. Просто роблю свою справу.

Раніше мені було важче, особливо в командній роботі. Якщо чесно, у період "Ліги Сміху" я взагалі не хотіла б повертатися. Там було жорстко.

Саме там я дуже відчула ці стереотипи, бо тебе можуть принижувати просто через те, що ти дівчина.

А в стендапі мені байдуже, тому що все залежить від тебе. Написала смішний матеріал - смішно виступила. І на цьому все.

Можливо, мені ще й легше це сприймати, бо я знаю дуже багато чоловіків-коміків, які, якщо чесно, не смішні. Просто їх дуже багато.

Жінок у стендапі значно менше, але майже всі, кого я знаю, справді смішні. Просто чоловіків-коміків у принципі набагато більше, тому й відсоток тих, хто не дуже смішний, теж більший.

– І що вас дратує найбільше, коли жінок-коміків порівнюють із чоловіками, чи коли їх оцінюють насамперед за зовнішністю?

– Ну, дивіться, зараз, мені здається, жінок-комікес уже майже не порівнюють із чоловіками. Найчастіше оцінюють просто матеріал: смішний біт чи ні.

Щодо зовнішності - чесно, мені взагалі байдуже. І, якщо вже говорити відверто, то мені іноді здається, що зовнішність жінок-комікес більше обговорюють самі жінки, ніж чоловіки.

Катя Олос (фото: instagram.com/kateolos)

– Ви маєте аутоімунне захворювання. І наскільки відмова від м'яса насправді вплинула на ваше самопочуття?

– По-перше, це вже в минулому. Я повністю одужала, у мене навіть антитіл уже немає.

Чесно, я взагалі не схильна драматизувати хвороби. Коли дізналася про діагноз, мене турбувало тільки одне - мені було дуже погано фізично. І через це я не могла працювати так якісно, як звикла. Саме це мене найбільше дратувало.

Я веган, але, скажімо так, дуже свідомий. Я не їм м'яса, риби, молочних продуктів, глютену, сої, не вживаю смаженого. Насправді я просто прибрала зі свого раціону все, що вважаю некорисним.

І, як не дивно, саме ця історія дуже змінила моє життя. Це той випадок, коли неприємна ситуація привела до позитивних змін. Я давно думала про рослинне харчування, але ніяк не наважувалася.

А тут з'явилася сильна мотивація. Бо це справді інший спосіб життя: потрібно багато читати, розбиратися в поєднанні продуктів, розуміти, як працює харчування.

Наприклад, багато хто любить смажити картоплю на олії, але поєднання крохмалю з великою кількістю жиру - не найкращий варіант. Тому овочі, картоплю, броколі я запікаю без олії або готую на антипригарній сковорідці.

Коли в мене виявили аутоімунне захворювання, саме це стало поштовхом повністю змінити свій раціон.

І я справді відчула, наскільки харчування впливає не тільки на фізичний, а й на емоційний стан.

Також я майже прибрала солодке, замінила його фруктами та фініками.

Катя Олос (фото: instagram.com/kateolos)

Зараз, коли я вже здорова, можу іноді дозволити собі щось не зовсім за правилами. І мені дуже подобається підхід моєї лікарки, яка супроводжує мене в рослинному харчуванні.

Вона завжди каже: "Кать, якщо ти відчуваєш, що тобі хочеться з'їсти риби - піди й з'їж її".

Тобто без крайнощів. Але м'ясо я виключила вже давно, і це точно те, до чого я не планую повертатися.

– Чи був момент, коли діагноз налякав настільки, що довелося повністю переглянути своє життя?

– Я собі одразу сказала, що гормональну терапію я робити не буду. Особисто я вважаю її дурнею (але це лише моя думка!).

По-перше, я ще молода, по-друге, для мене гормони не лікують причини. Я не хочу, щоб мій організм звикав до того, що щось зроблять за нього.

І взагалі я щиро вірю, що наш організм настільки розумний, що ти можеш вилікувати хворобу майже самостійно, але його треба підтримати.

Те, що я кардинально змінила - почала відпочивати та працювати з головою. Я перестала паритися через те, що кудись запізнююся чи ще щось. Можна через НЛП (це як психосоматика) визначити, чому, наприклад, ця хвороба з'являється.

Це те, що я проаналізувала і так само ввела у своє життя. Зараз, якщо десь з'їм солодке, коли буває припече, я себе дуже погано почуваю.

І тому розумію: ми настільки звикли неправильно харчуватись, що навіть не відчуваємо ось цього поганого стану після їжі. Для більшості людей їжа – це як культ.

А для мене їжа - це як бензин. Якщо ти заправляєш машину гарним бензином, вона гарно їде.

Катя Олос (фото: instagram.com/kateolos)

Якщо заправляєш її дуже поганим, розведеним з водою та всілякими домішками – то вона відповідно так і буде їхати.

– А зараз ви працюєте над стендап-проєктом для військових і ветеранів. Чи не боялися, що гумор у такій аудиторії може бути сприйнятий як щось недоречне? І що вас найбільше здивувало в реакції самих військових?

– Ні, не боялась. Я взагалі якось намагаюсь менше думати про те, що хтось може подумати, бо це забирає багато сил, ставить якісь зайві, непотрібні блоки. Тому я вперше про це задумалась тоді, коли ви поставили це питання.

Те, що мене вразило в коміках, наприклад, військових, - наскільки вони смішні. Ось у нас було останнє заняття позавчора, і вони самі накидували жарти.

Я і ще мій партнер Антон просто сиділи мовчки, бо вони самі собі накидували матеріал, між собою говорили, сміялись, докручували жарти. І ми ще прикалувались, що старим тут не місце, що ми вже їм навіть не потрібні.

І, напевно, ось це мене вразило. Те, наскільки вони смішні, талановиті, як швидко вони вчаться, які вони розумні й інтелектуальні. Тому що в стендапі гумор - це все одно про інтелект.

– Сьогодні часто сперечаються про межі гумору під час війни. На вашу думку, чи існують теми, над якими українським комікам не варто жартувати взагалі? І які це теми?

– Вірите? Ви знову поставили запитання, про яке я навіть не думаю. Я давно відучила себе думати за інших, тому можу говорити лише про себе.

Є теми, про які я не можу жартувати. Наприклад, про військових чи про війну на фронті, бо мене там не було.

Я вважаю, що якщо ти не пережив щось особисто, то не маєш права говорити про це так, ніби знаєш, що це таке.

Так само релігія - це особиста справа кожного, якщо говорити про такі чутливі теми.

Я жартую лише про той досвід, який прожила сама. І вважаю, що кожен комік має право жартувати про те, що він пережив особисто.

Катя Олос (фото: instagram.com/kateolos)

А все інше - зокрема чорний гумор - це вже питання особистих цінностей. У мене просто не виникає бажання жартувати про речі, які мені не близькі.

– Як ви оцінюєте стан українського стендапу сьогодні? Чи не здається вам, що популярність жанру зараз зростає швидше, ніж якість самого матеріалу?

– Ні, мені так не здається. Навпаки, дуже класно, що жанр розвивається і разом із ним зростає якість.

Колись я думала інакше, але з часом зрозуміла: як то кажуть, на кожен товар є свій покупець. Так само і в стендапі - на кожного коміка є свій глядач.

Хтось подивиться мій виступ і скаже: "Ну, це не моє". А хтось подивиться і скаже: "вау, і смішно і на подумати і ще й майже не матюкається".

А хтось обожнює жорсткий, брудний гумор, жарти з матюками чи чорний гумор - і для нього це буде найсмішніше у світі. І це абсолютно нормально.

Мені здається, що жанр точно розвивається, і сьогодні майже кожна аудиторія може знайти коміка, який їй відгукується.

Катя Олос (фото: instagram.com/kateolos)

Я дуже цьому радію. Звісно, хотілося б, щоб український стендап розвивався ще швидше, тому що, на мою думку, в нас дуже вимогливий і розумний глядач.

Я мала досвід виступів англійською мовою, і можу сказати, що іноземну аудиторію розсмішити значно легше.

Наш глядач дуже уважний, він швидко зчитує логіку жарту й іноді буквально вгадує панчлайн ще до того, як ти його скажеш.

Саме тому працювати для української аудиторії водночас і складніше, і набагато цікавіше.