Що сказати жінці, яка втратила дитину: поради психолога

Перинатальна втрата - це не лише втрата вагітності чи дитини, а й прощання з майбутнім, яке жінка вже встигла уявити, мріями та очікуваннями, пов’язаними з материнством. У цей період вона може переживати глибокий сум, провину, злість, безсилля та самотність. Водночас слова близьких, навіть сказані з найкращих намірів, іноді лише посилюють біль.

Клінічний психолог Тетяна Лещенко-Шнайдюк для Wave RBC.UA пояснила, як правильно підтримати жінку після перинатальної втрати, чому не варто знецінювати її переживання та які фрази допоможуть дати відчуття опори.

Що переживає жінка

Перинатальна втрата виходить далеко за межі фізичного досвіду втрати вагітності чи дитини. Вона може означати втрату очікуваного майбутнього, спільних планів, мрій і тієї частини материнства, яку жінка вже почала проживати.

Експерт розповіла, що однією зі складностей такого досвіду є те, що горе після перинатальної втрати не завжди отримує належне визнання з боку суспільства.

Оточення може не сприймати втрату вагітності як втрату дитини, особливо якщо вона сталася на ранньому терміні. Проте емоційний зв’язок із майбутньою дитиною може сформуватися задовго до пологів.

Жінка оплакує не лише дитину, яку втратила, а й життя, яке встигла уявити поруч із нею, та власну роль у цьому майбутньому. Тому переживання можуть бути складними й різними.

Додатковим випробуванням стає реакція близьких. Навіть прагнучи допомогти, вони можуть несвідомо знецінювати втрату, намагатися знайти в ній пояснення або переконувати жінку якомога швидше повернутися до звичного життя.

Як правильно підтримати жінку

Тетяна радить насамперед важливо не намагатися змінити емоційний стан жінки або прискорити процес горювання. Не варто порівнювати її досвід з історіями інших людей, шукати позитив у ситуації чи переконувати, що з часом вона обов’язково почуватиметься краще.

За словами психологині, основа підтримки - бути поруч, слухати та визнавати значущість пережитого.

Іноді для цього достатньо простих слів: "Мені дуже шкода, що тобі довелося це пережити. Я поруч". Не потрібно добирати ідеальні формулювання або намагатися знайти відповідь на запитання, на яке її може не бути.

Важливо також запропонувати конкретну допомогу. Наприклад, приготувати їжу, сходити до магазину, допомогти з побутовими справами або взяти на себе частину щоденних обов’язків.

Водночас підтримка не має перетворюватися на вимогу говорити про свої почуття. Якщо жінка не хоче розмовляти, їй можна запропонувати просто побути поруч.

"Найважливіше - дати жінці право горювати. Незалежно від терміну вагітності, обставин втрати чи того, як її переживають інші", - наголошує Лещенко-Шнайдюк.

Важливо розмуміти, що підтримка - це готовність залишатися поруч, поки людина проживає свій біль.

Яких фраз варто уникати

Під час перинатальної втрати, за словами Тетяни, слова мають особливу вагу. Фрази, які мали б заспокоїти, можуть викликати в жінки відчуття, що її досвід неважливий, а переживання недоречні або надмірні.

Зокрема, не варто говорити:

• "Ти ще молода, ще народиш дитину"
• "Добре, що це сталося зараз, а не пізніше"
• "Значить, так мало бути"
• "На все Божа воля"
• "Не плач, тобі не можна нервувати"
• "Треба жити далі"
• "Не зациклюйся на цьому"
• "Можливо, з дитиною щось було не так і Всесвіт забрав її"
• "Час лікує"
• "Тримайся, ти сильна, впораєшся"
• "У тебе ж уже є дитина"
• "Не думай про погане, налаштовуйся на наступну вагітність"

Такі висловлювання можуть знецінювати втрату, нав’язувати жінці певний спосіб переживання горя або створювати враження, що її біль можна компенсувати майбутньою вагітністю чи наявністю інших дітей.

Що можна сказати жінці

Натомість фахівець каже, що краще обирати слова, які визнають біль, не встановлюють термінів для горювання та залишають жінці право самостійно визначати, чого вона потребує.

Можна сказати:

• "Мені дуже шкода, що ти зараз проживаєш цю втрату"
• "Я не можу повністю уявити твій біль, але можу бути поруч стільки, скільки тобі потрібно"
• "Ти маєш право відчувати все, що зараз відчуваєш"
• "Ти не мусиш бути сильною"
• "Ти не зобов’язана зараз ні з ким розмовляти чи комусь щось пояснювати, якщо не хочеш цього"
• "Я можу просто побути поруч, навіть якщо ми мовчатимемо"
• "Якщо захочеш розповісти про свої почуття, я готова слухати"
• "Тобі не потрібно поспішати повертатися до звичного життя"
• "Ти можеш сумувати стільки, скільки тобі потрібно"
• "Чи можу я допомогти тобі з побутовими справами цього тижня?"

Не менш важливо зважати на індивідуальні потреби жінки. Комусь потрібні розмови й присутність близьких, а комусь - тиша, усамітнення та час без запитань. Тому замість припущень краще запитати, яка саме допомога була б доречною зараз і поважати відповідь.

Додамо, що тема перинатальної втрати набула особливого розголосу після трагедії в родині української співачки Ірини Федишин. 13 жовтня її чоловік Віталій Човник повідомив, що подружжя втратило доньку, на народження якої з нетерпінням чекало.

За його словами, Ірина також пережила важкий стан, і лікарі боролися за її життя. Пізніше чоловік співачки розповів про складні пологи, операцію та значну втрату крові.