Психологічний блекаут: як не зійти з розуму у темряві та зберегти контроль над життям
Психолог пояснила, як не дозволити внутрішній тривозі та страхам остаточно зіпсувати ваше життя у складних умовах
Українці входять у чергову зиму задовго до того, як температура на вулиці опуститься нижче нуля. Атаки вже знеструмили частину країни і мозок у більшості малює найгірші сценарії: світла та води не буде, опалення вимкнуть, зв'язок зникне, а сама зима стане нестерпним випробуванням.
У психології цей стан називається тривогою очікування. Ми починаємо страждати не лише від подій, які відбуваються в цю хвилину, а й від того, що, на нашу думку, може статися в майбутньому.
Як зберігати ментальне здоров'я напередодні зими та чому не варто проживати потенційні катастрофи завчасно, розповіла для Wave RBC.ua магістр психології та психотерапевт Наталія Гаріна.
Проживання важкого моменту до його настання
За словами експертки, після 4 років повномасштабного вторгнення тривога очікування - це абсолютно закономірна реакція на загрози. Вона пояснює, що наша нервова система навчилася не просто чекати на небезпеку, а працювати на випередження та передбачати її.
Й проблема виникає тоді, коли побутова підготовка до зими непомітно перетворюється на постійне проживання майбутньої катастрофи.
"Навіть, якщо людина ще має у своїй оселі електрику, тепло й воду, вона психологічно вже занурилася в суцільний блекаут. Вона десятки разів на день перевіряє стрічку новин, вивчає тривожні прогнози, безкінечно прокручує найгірші сценарії розвитку подій та скуповує необхідні речі, проте все одно не відчуває себе достатньо захищеною", - каже Наталія Гаріна.
За словами психотерапевтки, у цей момент критично важливо повернути собі усвідомлення різниці між двома принципово різними поняттями: підготуватися та боятися.
Дія проти безкінечного страху
"Підготовка має конкретний кінець. Перевірити павербанки, продумати запас води, альтернативне освітлення, тепло, зв’язок, необхідні ліки, домовитися з близькими про план дій. Зробили все, що залежить від вас, і повернулися до сьогоднішнього життя. Тривога кінця не має. Вона постійно запитує: "А раптом цього недостатньо? А якщо буде ще гірше?" - зазначає експертка.
Саме тому в умовах тривалої небезпеки важливо не намагатися досягти абсолютного відчуття безпеки, адже війна його просто не дає. Значно реалістичніша мета - повернути собі відчуття керованості власним життям.
Для цього психотерапевтка радить розділити щоденну реальність на три чіткі частини:
- Що відбувається зараз - ця частина потребує нашої безпосередньої уваги.
- До чого я можу підготуватися - ця зона вимагає конкретних і практичних дій.
- На що я не маю жодного впливу - ця категорія потребує здатності витримувати невизначеність.
Варто усвідомлювати, на що ви дійсно не можете впливати: на обстріли, на швидкість роботи енергетиків чи стан електромереж. Ви не можете за одну ніч розбагатіти настільки, щоб купити власну електростанцію чи ПВО.
Тому варто окреслити собі умовну "стелю" - оце я можу зробити тут і зараз, це - протягом тижня (місяця). Все інше - не у моїй компетенції.
Жити та радіти зараз - це не легковажність
Ще одне ключове правило збереження психологічної стійкості - не відкладати власне існування до моменту, коли навколо стане абсолютно безпечно.
"Зустрічатися з друзями, купувати квитки, планувати навчання, закохуватися, святкувати день народження, пити каву на терасі, будувати професійні плани під час війни - це не легковажність і не заперечення реальності. Це спосіб не дозволити війні зайняти весь внутрішній простір", - наголошує Наталія Гаріна.
Наша психіка потребує не лише інструментів для переживання чергової тривоги. Їй необхідні щоденні наочні докази того, що в паузах між тривогами продовжується повноцінне життя.
"Саме тому найважливішою підготовкою до цієї зими є не лише заряджені павербанки та закуплені свічки. Насамперед це щира домовленість із самим собою: готуватися до складного періоду діями, але не проживати його емоційно наперед. Адже майбутня зима ще не настала, а сьогоднішній день уже триває", - резюмує психотерапевтка.
