"Українцям переваги не дають". Акторка Ася Гіллер про кастинги в Голлівуді, гонорари та ролі росіянок

Від Києва до Голлівуду

– Ви народилися й провели частину життя в Києві. Яким було ваше життя в Україні до переїзду за кордон?

– Звичайне життя (сміється). Школа, після школи - балет, причому щодня. Двічі на тиждень - фортепіано, тож домашню роботу я просто не встигала робити.

Ще були верхова їзда та фехтування. Мені здається, я перепробувала всі можливі хобі.

Але я обожнювала своє дитинство в Києві. До речі, під час пандемії ковіду я повернулася в Україну, оскільки університети в Лондоні, як і всюди, перейшли на онлайн-навчання.

Тоді я працювала в українському холдингу "Асканія Груп". Це була офісна робота.

– У Лондоні ви вступили до університету на соціологію. Яку освіту зрештою встигли здобути до того, як обрали акторську професію?

– На бакалавраті я вивчала соціологію. У магістратурі вже навчалася на спеціальності Global Governance and Conflict Resolution - глобальне управління та врегулювання конфліктів.

Це виявилося дуже актуальним, адже саме тоді розпочалася повномасштабна війна. Свою магістерську дисертацію я писала про Україну.

– У 2024 році ви залишили Лондон і переїхали до США. Що стало остаточним поштовхом почати все з нуля саме в Голлівуді?

– Однією з причин було те, що в якийсь момент я перестала почуватися комфортно й безпечно в Лондоні.

У кількох моїх друзів траплялися неприємні ситуації: пограбування на вулиці та навіть проникнення до будинків.

Для мене це стало одним із факторів, через які я почала замислюватися про переїзд.

Також я не могла знайти роботу в Лондоні - це ще тоді, коли хотіла працювати на "нормальній" роботі (сміється).

Насправді там дуже складний ринок праці й високий рівень конкуренції. Я навчалася в одному з найкращих університетів світу, але навіть із такою освітою мені було непросто знайти роботу.

Проте про Америку я мріяла завжди. Просто довго не наважувалася поїхати так далеко й зовсім сама.

Я вважаю, що потрібно виходити зі своєї зони комфорту — саме тоді й трапляються найнеймовірніші та найнесподіваніші речі.

– Роль у "The Him" ви отримали, спочатку не знаючи повної назви й сюжету фільму. Як виглядало прослуховування, після якого продюсери вирішили затвердити саме вас?

– На фінальній стадії ми вже знали сюжет і бачили сценарій, тому під час останнього прослуховування я добре розуміла, що до чого.

На мою думку, на цьому етапі важливішим стає те, наскільки ви зійдетеся з режисером і продюсерами.

Останні п’ятеро людей, яких відібрали, уже чудово підходять на роль. Далі все більше залежить від того, з ким команді буде комфортніше працювати.

Скільки коштує спроба побудувати кар’єру в Голлівуді

– Оренда житла, акторські курси, професійні фото та запис проб у Лос-Анджелесі потребують значних витрат. Яку фінансову подушку варто мати українцю, який хоче спробувати побудувати кар’єру в Голлівуді?

– Ой, це дуже складне питання. Насправді оформлення робочої візи коштує дуже багато грошей, але про це чомусь майже ніхто не говорить.

У більшості акторів у Лос-Анджелесі немає великої фінансової подушки. Зазвичай вони паралельно працюють на звичайних роботах: хостес, баристами або барменами. А вечорами ходять на акторські заняття та прослуховування.

Акторська робота дуже нестабільна. Це фактично фріланс: одного місяця тебе можуть затвердити на роль і буде робота, а потім пів року може не бути нічого. Звісно, я зараз говорю про звичайних акторів, а не про великих зірок.

Думаю, близько 4 тисяч доларів на місяць достатньо, щоб жити в Лос-Анджелесі.

Окремою, але дуже важливою статтею витрат для українців та інших іноземців є заняття з діалекту й акценту.

Вони індивідуальні та коштують близько 200 доларів за годину, а займатися потрібно щотижня.

Для України це великі гроші, але в Каліфорнії така сума вважається доволі невеликою, адже там зовсім інший рівень зарплат і вартості життя. Люди заробляють значно більше, але й витрати там набагато вищі.

– Глядачі часто уявляють, що навіть перша роль у голлівудському фільмі одразу приносить великі гроші. На який гонорар насправді може розраховувати актор-початківець?

– Усе залежить від проєкту. Якщо взяти стандартний повнометражний фільм, який працює за стандартами SAG, то після сплати податків, 10% комісії агенту та ще 10% менеджеру може залишитися близько 5 тисяч доларів за весь фільм.

Масовка, наприклад, може отримувати близько 100 доларів на день. Студійні фільми платять набагато більше, як і серіали.

Але поки ти не зірка й лише будуєш кар’єру, це досить невдячна робота з фінансової точки зору.

– Молоді актори нерідко мріють одразу потрапити до агентства, яке представляє найбільших зірок. Чому співпраця з такою компанією може, навпаки, загальмувати кар’єру новачка?

– CAA, UTA і WME - це золота трійка. Вони є монополістами та представляють найбільших зірок різних індустрій світу.

Коли потрапляєш до такої великої агенції, вона вкладає всі свої зусилля в акторів на кшталт Зендеї, а ти залишаєшся в їхній тіні.

Будь-який агент насамперед пропонуватиме на проєкт клієнта, який принесе йому 300 тисяч доларів комісії, а не того, хто заробить 3 тисячі.

Це часто руйнує кар’єри акторів-початківців, тому що ти завжди опиняєшся наприкінці списку.

Ментори, сценарії та складні акценти

– Однією з ваших перших менторок стала голлівудська продюсерка Андреа Буко. Які конкретні двері в індустрію відчинило для вас це знайомство?

– Я дуже вдячна за це знайомство, тому що саме завдяки Андреа отримала роль у "The Him".

Вона завжди приносить мені сценарії, які отримує, щоб я подивилася, чи хотіла б пройти прослуховування на якусь із ролей.

Зазвичай я все одно їх не отримую, але це нормально. Я в будь-якому разі вдячна за саму можливість.

Завдяки тому, що я читаю багато сценаріїв, отримую дуже хороший досвід. Я вчуся розуміти й розрізняти, які сценарії кращі, які гірші та чого їм не вистачає. Це буде дуже корисно в майбутньому.

– Для ролі у "Captivated" ви працювали з діалект-коучем над італійським акцентом. Наскільки одна неправильно вимовлена фраза може вплинути на рішення кастинг-директора?

– Дуже сильно. Одне неправильно вимовлене слово - і можна забути про ту чи іншу роль.

З європейськими акцентами трохи легше, тому що американці не настільки добре в них розбираються.

А от з американськими діалектами складніше. Саме через це я іноді втрачаю ролі, бо не можу звучати так, ніби я, наприклад, із Техасу.

– Прем’єра "The Him" запланована на жовтень, однак фільми виходять далеко не в усіх країнах. Від чого залежить, чи побачать стрічку українські глядачі?

– Кожна країна сама вирішує, чи хоче купувати фільм. У кожній країні є свої дистриб’ютори.

Українські актори та ролі росіян

– Українським акторам за кордоном досі можуть пропонувати узагальнені "східноєвропейські" образи. Чи погодилися б ви зіграти росіянку, якби ця роль могла стати проривною для вашої кар’єри?

– Акторство - це насамперед робота. Мій учитель завжди каже, що ти зростатимеш, тільки якщо братимешся за дуже складні, некомфортні та особисто конфліктні для тебе ролі. Саме це перетворює хорошого актора на неймовірного.

Але я не можу сказати, чи змогла б у конкретній ситуації переступити через себе. Тому на цьому етапі не можу точно відповісти на це запитання.

– Ви приїхали до США вже під час повномасштабної війни. Чи відчуваєте, що Голлівуд справді навчився відрізняти Україну від Росії?

– Вони відрізняють - це 100%. Зараз почали створювати багато шоу, сфокусованих на війні. Але з професійної точки зору українцям переваги не дають.

Якщо на роль обиратимуть між українкою та росіянкою, нам не віддадуть перевагу лише через те, що ми українці. І це дуже сумно.

Особисто я в таких ситуаціях не була, але зробила для себе певні висновки після того, як "Анора" отримала стільки "Оскарів".

Коли я переїжджала, то дуже сподівалася, що зустріну більше розуміння, що людям буде цікаво слухати про Україну, війну і те, що в нас відбувається. Звісно, є ті, кому не байдуже.

Але вони живуть так далеко від нас, через океан, що часто просто не усвідомлюють, що це насправді таке.

Мені також здається, що багато людей не розуміють, наскільки в українців інші менталітет, культура та спосіб мислення.

Для них уся Східна Європа часто є чимось одним, і балканські країни вони теж зараховують до цього узагальненого образу. Хоча, коли я кажу, що я з Києва, вони вважають, що це дуже круто.

Як потрапляють на закриті події Голлівуду

– Прем’єри, кінофестивалі та покази великих модних домів часто є закритими подіями, на які неможливо просто придбати квиток. Як молодий актор насправді отримує запрошення або проходку на подію світового рівня?

– Цим займається публіцист, якому актор щомісяця платить за роботу. Публіцисти домовляються про запрошення на заходи та амбасадорські контракти з брендами.

Зазвичай вони працюють у тандемі з агентом, який відповідає за публічні появи актора.

– Сьогодні вас представляють як українську акторку, яка починає кар’єру в Голлівуді. А якою ви хочете, щоб вас знали через п’ять років?

– Так само. Але як українську акторку, яка побудувала дуже успішну кар’єру в Голлівуді.