"Мама директор, тато спонсор". Дядя Жора про свої шкільні роки, збори дітей на навчання та настанови

– Вадиме, скоро новий навчальний рік! Чи пам'ятаєте ви свій перший дзвоник? Яким учнем був малий Вадим Мичковський?

– Свій перший дзвоник пам'ятаю, але вже погано. Це було давненько. Я ж сам з Хмельницького і вчився в першій школі. Дуже готувався до першого дзвоника. Новий рюкзак чи сумка, зошити, щоденники, я ж дуже відповідальний був.

Дуже відповідально ставився до цього, тому готувався завчасно. Як зараз пам'ятаю, темно-синя форма, у всіх однакова, краватка, сорочка. Це була подія, і це було відповідально.

Ти стоїш, такий "першоклашка", ці здорові випускники. Дівчинку взяли з нашого класу, на плече посадив якийсь дядько, поніс, вона цим дзвоником махає. Класика, але зараз згадуєш – і закидує в якісь приємні спогади.

Багато людей, батьки з квітами, вчителі. 11 років від дзвінка до дзвінка пройшли як одна мить. Школа – це класний період, який приємно згадувати.

Вадим Мічковський у шкільні роки (фото з особистого архіву)

– Ваша молодша донька Аміна вже підросла. Як вона ставиться до школи: з захватом чи не любить ходити на навчання?

– Ні, дуже любить школу. Ми ходимо в приватну школу, де невеликі класи, всі один одного гарно знають, гарні вчителі, гарні заняття, постійно якісь креативні штуки. У них у кожного свій планшет, цікава техніка, уроки, тому дітям це дуже подобається.

У них по-дорослому усе відбувається – захисти проєктів, роблять презентації. У другому-третьому класі вони вже вміють працювати в "Canva", у соцмережах. Це захоплює, тому в школу прям біжить. А коли немає школи, сумує, рветься в школу. Так що мотивація є.

– Як у вашій родині розподілені обов’язки перед 1 вересня?

– У нас все дуже просто. Мама – директор дітей, вона все готує, все збирає, закуповує все. Тато – спонсор проєкту. Чітко, просто, зрозуміло. На перший дзвоник звичайно я теж завжди стараюсь потрапити, бо може бути якийсь виїзд чи гастролі. Бували випадки, коли пропускав, але це рідко. Намагаюсь бути, бо такі моменти вже не повторяться.

– Як Вадим Мичковський збирає доньку до школи вранці? Поділіться курйозами та цікавинками.

– Дружина збирає доньку, я сплю до останнього. А потім на мені квіти для вчителів, потрапити на фотосесію, на фуршет після лінійки. Якраз це дуже хороша позиція в мене.

Вадим Мічковський із наймолодшою донькою Аміною (фото: instagram.com/dyadya_jora)

– Яку найголовнішу пораду або життєву мудрість ви хочете донести доньці перед початком нового навчального року?

– Ми завжди одну думку доводимо: треба вчитися, не сачкувати, треба уважно слухати вчителів і виконувати домашні завдання. Потім, якщо ти відстаєш трошки, тяжко наздогнати. Тому ми одразу кажемо це, бо це якраз базова освіта, яка знадобиться далі.

Якщо бачимо, що трошки відстає, звичайно вживаємо заходів, наймаємо репетиторів тощо. Щоб дитина йшла в ногу з класом, в ногу з програмою, це дуже важливо.

– Гумор завжди був вашою суперсилою. Як змінилася ваша творчість і роль гумору для українців за останні роки?

– Колись на першому місці був гумор, зараз гумор трошки відійшов. На перший місце зайшла, напевно, музика або шоубізнес. Я завжди був як ведучий, шоумен, продюсер, але зараз більше пробую себе в музичній сфері, пишу пісні, виконую пісні. Хочеться через музику передати якийсь меседж людям.

Є пісні ліричні, де меседж один, трошки попасти в сердечко. Є пісні веселі, тут ціль проста – підняти настрій, підбадьорити, відволікти. Тим паче зараз такі часи, що хочеться побільше позитиву подарувати людям. Цим і займаємося.

– Над чим ви зараз працюєте найбільше? Які проєкти чи ідеї наразі дають вам найбільше енергії?

– Зараз основна зайнятість – це ведучий і організатор свят. Основна наша лінія – гарно організовувати свята і дарувати людям незабутні дні, особливі дні. І неважливо, це день народження чи весілля, хрестини чи гендер-паті.

Це особливі дні, і я завжди кажу, що треба збирати рідних, друзів і дарувати собі трошечки свята, щоб цей день запам'ятовувався. Бо він пройде, а спогади залишаються.

І якраз ці спогади залишаються в пам'яті. Тому побільше позитиву, побільше гарного настрою і в цьому ми професіонали. Уже багато років займаємося тим, що даруємо людям гарний настрій.

Другий особливий напрямок, як я вже і казав, – це музика, це пісні. Пишу і виконую свої пісні. 4 вересня буде наступна прем'єра. Готуємо реліз сімейна пісня, яка називається "Тепло родини". Про сімейні цінності, про стосунки, про батьків, дітей і про час, який потрібно цінувати.

На черзі ще багато пісень від Дяді Жори, бо зараз багато написав, п'ять-шість пісень, інші ще пишуться. Увімкнув станок, не можу вимкнути, пишемо й одразу записуємо. Хочеться одразу всі пісні показати світу, опублікувати одночасно, але воно так, на жаль, не працює.

– Як вам вдається поєднувати насичений робочий графік, благодійні ініціативи та час для родини?

– Це найскладніше, тому що 24/7 не завжди вистачає. Це перевірено на практиці, тому треба розширити день або щось придумати, як одночасно встигати всюди.

Дуже хочеться робити все одночасно і багато всього, але фізично, на жаль, не виходить, бо треба ще пару годинок десь поспати. А також дуже вибивають з графіка дороги, але намагаємося встигати всюди. До того ж є гарна команда, яка допомагає швидше реалізовувати проєкти.

Ми постійно шукаємо людей у команду, постійно масштабуємо, бо кожен новий проєкт, який ми хочемо запустити, потребує кадрів. У нас постійно відкриті вакансії. І сценаристи, і менеджери, і режисери, оператори, і івент-менеджери залежно від проєкту.

Наразі Дядя Жора реалізовує себе в організації та веденні заходів, а також створенні музики (фото: instagram.com/dyadya_jora)

– Яка головна традиція у вашій родині у вихідні дні?

– Щоп'ятниці збір на кухні та "розбір польотів", як кажуть.

І обов'язково кожне сімейне свято ми обов'язково відзначаємо або в родині, або збираємо всіх друзів, родичів і гарно проводимо час. Я як ведучий, як організатор, за те, щоб проводити не тихо, не як звичайний день, а все ж так, щоб це був святковий особливий день.

– Ідеальний спосіб для Дяді Жори перезавантажитися й відновити сили — це…

– Посидіти в тиші або поспати. Або просто позалипати в телефончик. Ти дивишся, ти наповнюєшся інформацією, мотивуєшся і в тебе починають народжуватись нові ідеї.

Після шумних заходів хочеться трошки тиші, спокою. Моя мрія – це поїхати десь на риболовлю і просто весь день провести в тиші, але поки ця мрія не збулася за багато років.

Відновлення обов'язково потрібне, щоб заряджати людей позитивом і гарним настроєм.

– Що сьогодні здатне викликати у вас найщирішу усмішку?

– Напевно, те, що й у всіх зараз – це новина, коли немає тривог, немає небезпеки, нічого не летить, тому це заспокоює і радує. Хочеться скоріше вже дочекатися того дня, якого ми всі дуже чекаємо, – дня миру, дня перемоги.

І звичайно гарні новини та усмішка у моїх близьких, рідних людей, яких я зустрічаю. Якщо на їх обличчях є усмішки, відразу в мене взаємна реакція: усмішка на усмішку. У кого немає усмішки, хочеться зробити все, щоб підняти трошки настрій.

Це якраз та професія, діяльність, якою я й займаюсь, – максимально викликати посмішку в людей, щоб всі ставали веселішими, добрішими, спокійнішими.