“Хороший текст обовʼязково пробʼється”. Письменник Макс Кідрук про улюблені книжки та заробіток від літератури
Автор “Колонії” та “Колапсу” розповів, чи можливо в Україні заробити письменництвом
Макс Кідрук – відомий український письменник, автор бестселерів “Колонія” та “Колапс” та співзасновник книжкового видавництва “Бородатий Тамарин”. В останні вихідні цього серпня він відвідав “Літературний ярмарок” в Харкові, де зустрівся з читачами, поговорив про “Колапс” та провів автограф-сесію.
Wave RBC.ua поспілкувався з Максом про книжки, улюблених письменників та секрет успіху в літературі. Детальніше – в бліці з автором.
Що вам найбільше подобається в подібних офлайн-заходах?
Насправді, те, що мені подобається – це сидіти вдома, писати книжки і щоб мене ніхто не чіпав. Звичайно, я не хочу, щоб це прозвучало зневажливо до людей, які прийшли на захід, я їм дуже вдячний і усвідомлюю, що якби не вони, то не було б мене.
Можу виділити такий момент, що зазвичай презентації я роблю чітко поставленими, я знаю, що хочу донести і не дозволяю глядачам в це втручатися. Проте на заходах такого штибу завжди прикольно, що люди можуть поставити запитання і це може провести дискусію в якомусь зовсім несподіваному напрямку.
Улюблений український письменник та письменниця?
Письменниця – Катя Бабкіна. Письменник, напевно, Олександр Михед. Є багато інших, кого я люблю, поважаю і читаю, але Михед, напевно, єдиний сучасний український письменник, чиї книжки в мене є всі.
З ким відомим ви б хотіли познайомитись та поспілкуватись?
Брюс Дікенсон, вокаліст гурту Iron Maiden.
Це ваш улюблений гурт?
Так.
Що останнє прочитали?
Гантер С. Томпсон “Страх і відраза в Лас-Вегасі”. Я скупив усю серію “КультRead” від видавництва КСД, там дійсно прекрасні та знакові тексти.
Топ-3 з останнього прочитаного?
-
Ірвін Шоу “Молоді леви”;
-
Бен Річ та Лео Янош “Skunk Works” – це книжка, яка готується до виходу в нашому видавництві “Бородатий Тамарин”, про таємний підрозділ компанії Lockheed Martin, який розробляв перший літак-невидимку;
-
Хейнґ Нґор “Поля смерті”, це мемуари вцілілого в камбоджійському голокості. Я хитрую і знову називаю книжку “Тамарина”, але, на своє виправдання, саме її готувала до випуску моя дружина, а я прочитав, коли вона вже була надрукована. Це не зовсім чесно, що я згадав дві книжки з нашого з Тетяною видавництва, але я запевняю, що вони того варті.
Якби не письменництво, то що?
Мені важко уявити, ким би я був, вже дуже багато років я навіть не замислююсь над цим запитанням. Це єдине, що мені подобається робити, єдине, що я вмію робити добре, і ні про що інше я навіть не хочу думати.
Що ви мрієте колись написати?
Не мрію, планую, але поки що в планах закінчення “Нових темних віків” – це найближчі 7-8 років. Я знаю, що писатиму далі, але поки що це все, про що я думаю.
Чи ви вже почали писати “А потім запала пітьма” (продовження серії "Нові темні віки", - ред.)?
Так, вже працюю. Очевидно, що ці поїздки відволікають, зараз буде великий світовий тур з презентації “Колапсу”, який теж відволіче, але я почав накидати ідеї ще до початку українського туру. Після повернення, в травні, я вже почав активно писати.
Як в Україні можна заробити письменництвом?
Пишіть добре. В мене часто це запитують з таким підтекстом, що я видам якийсь секрет, який зробить вас успішним. Презентації, спілкування з читачами та ЗМІ важливі, але це все танці з бубном, які не мають сенсу, якщо у вас за цим не стоїть гарний текст. Це те, на чому будується весь фундамент.
Якщо текст хороший, він обов'язково пробʼється. Цьому є підтвердження: наприклад трилогія “Літопис сірого ордену” Павла Деревʼянка, яка спочатку вийшла в іншому видавництві і не отримала такого визнання, як зараз. Це не важливо, якщо це гарний текст, він пройде через все, знайде свого читача і стане успішним.
На вашу думку, яка сума наразі комфортна для життя в Україні?
Не знаю. Я точно знаю, що завдяки “Колонії” та “Колапсу” я заробляю значно більше, ніж моя комфортна сума, але я не хочу називати точно, тому що не окей всіх рівняти під одну лінійку. Чоловік-одинак в 30 років – це одні витрати, мати-одиначка – інші, сімʼя з 4-5 людей – теж зовсім інше.
До того ж, поняття про комфорт у всіх різне. Наприклад, завдячуючи “Колонії” та “Колапсу”, я можу, скажімо, не обмежувати себе в купівлі платівок, очевидно, це не дешево. Це аж ніяк не є товаром першої необхідності, але я це люблю, це для мене цифровий детокс, який повертає мені змогу цінувати музику та насолоджуватися альбомами. Я без них проживу спокійно, але купую, бо маю змогу.
Тобто в Україні можливо добре заробляти з книжок?
Так, це можливо, але треба враховувати, що я не зовсім та людина, в якої це треба запитувати, бо в мене є власне видавництво. Зазвичай, більшість авторів отримують роялті і так, в Україні, якщо ти пишеш добре і видаєшся в гарного видавця, наприклад, Ілларіон Павлюк, Павло Деревʼянко, Артур Дронь, Євгенія Кузнєцова, коли була в ВСЛ, ти можеш цілком жити лише з роялті.
Проте, моя відповідь буде нечесною щодо інших авторів, бо я з дружиною сам собі видавець, я не забираю роялті, я забираю весь прибуток.
Це розумно, коли ти вже маєш фан-базу. А коли ти не маєш нічого, то, навпаки, важливий видавець, який знає, що робить, має інфраструктуру тощо.
Найбільш знаковий український твір за часи незалежності, на вашу думку?
Особисто для мене це “Поклоніння ящериці” Любка Дереша. Без цього тексту не було б мене як письменника, я би не почав думати про те, що в цій країні можна писати.
Загалом, для України, очевидно той, що найбільш впізнаваний за кордоном. Проста відповідь була би “Пікнік на льоду” Андрія Куркова, але я би також назвав “Інтернат” Сергія Жадана.
Перекладають дуже багато текстів, але важливо текст не просто перекласти, а, щоб його читали і люди відгукувались. Мені здається, що за останні роки доволі мало говорять, що “Інтернат” Жадана стає найбільш перекладеним і цитованим текстом. Просто зайдіть на Goodreads і подивіться, скільки там відгуків іншими мовами. Такого точно не було з часів “Пікніка на льоду”. Можливо, він ще не дотягує, але це дуже схожа тенденція.
