Помер український поет Іван Семененко: він пережив політичні табори та стеження КДБ
Український поет Іван Семененко помер 3 листопада 2026 року у 90 років. Він був представником Лаврської школи поезії, у дитинстві пережив повоєнний голод і бідність, а згодом став загрозою для Радянського Союзу через антикомуністичний характер творчості.
Як передає Wave RBC.UA, про смерть митця повідомив Український інститут книги.
Біографія Івана Семененка
Майбутній поет народився 11 вересня 1936 року на Київщині. У дитинстві він пережив повоєений голод та бідність.
Навчався Семененко на факультеті французької філології Київського інституту іноземних мов. Там він зацікавився західноєвропейським модернізмом, почав читати класичну літературу в оригіналі та писати верлібри - вірші без рими й усталеного віршового розміру
У 16-річному віці Іван спробував утекти з СРСР до української діаспори в Канаді, але його затримали в Грузії. Юнака засудили до десяти років мордовських політичних таборів. На волю він вийшов у 1956 році.
У 1957 році його вірш "До Вітчизни" надрукували в газеті "Декада". Однак після цього інші видання відмовлялися публікувати його твори, звинувачуючи автора в "буржуазному націоналізмі". За Семененком наглядало КДБ.
Певний час поет працював вчителем, але через антикомуністичний характер своєїй творчості він не міг знайти собі роботу. На початку 1980-х років він став пожежником на кіностудії Інституту театрального мистецтва, яка знаходилася на території Києво-Печерської лаври.
Саме там Іван зблизився з Миколою Воробйовим та Олегом Лишегою. Їхнє творче середовище згодом отримало назву Лаврської школи поезії.
В Українському інституті книги зазначили, що дату та місце поховання поета повідомлять пізніше.
Творчий доробок
Серед збірок Семененка - "Святом прокушений простір", "Обшири з горла предка", "Даруємо так вітру молоток", "Архіпелаги - Атоли" та "Нерозривне сонце". Він також був членом Національної спілки письменників України.
У 2016 році поезії Семененка увійшли до "Антології української поезії XX століття", яку уклав Іван Малкович. Окремі добірки його творів публікувалися в журналах "Сучасність" і "Світовид", а також на сайті мистецького журналу "Артанія".