Автор був представником Лаврської школи поезії, писав верлібри та цікавився західноєвропейським модернізмом
Український поет Іван Семененко помер 3 листопада 2026 року у 90 років. Він був представником Лаврської школи поезії, у дитинстві пережив повоєнний голод і бідність, а згодом став загрозою для Радянського Союзу через антикомуністичний характер творчості.
Як передає Wave RBC.UA, про смерть митця повідомив Український інститут книги.
Майбутній поет народився 11 вересня 1936 року на Київщині. У дитинстві він пережив повоєений голод та бідність.
Навчався Семененко на факультеті французької філології Київського інституту іноземних мов. Там він зацікавився західноєвропейським модернізмом, почав читати класичну літературу в оригіналі та писати верлібри - вірші без рими й усталеного віршового розміру
У 16-річному віці Іван спробував утекти з СРСР до української діаспори в Канаді, але його затримали в Грузії. Юнака засудили до десяти років мордовських політичних таборів. На волю він вийшов у 1956 році.
У 1957 році його вірш "До Вітчизни" надрукували в газеті "Декада". Однак після цього інші видання відмовлялися публікувати його твори, звинувачуючи автора в "буржуазному націоналізмі". За Семененком наглядало КДБ.
Певний час поет працював вчителем, але через антикомуністичний характер своєїй творчості він не міг знайти собі роботу. На початку 1980-х років він став пожежником на кіностудії Інституту театрального мистецтва, яка знаходилася на території Києво-Печерської лаври.
Саме там Іван зблизився з Миколою Воробйовим та Олегом Лишегою. Їхнє творче середовище згодом отримало назву Лаврської школи поезії.
В Українському інституті книги зазначили, що дату та місце поховання поета повідомлять пізніше.
Серед збірок Семененка - "Святом прокушений простір", "Обшири з горла предка", "Даруємо так вітру молоток", "Архіпелаги - Атоли" та "Нерозривне сонце". Він також був членом Національної спілки письменників України.
У 2016 році поезії Семененка увійшли до "Антології української поезії XX століття", яку уклав Іван Малкович. Окремі добірки його творів публікувалися в журналах "Сучасність" і "Світовид", а також на сайті мистецького журналу "Артанія".