Тривога без паузи: як її розпізнати і чи варто приймати антидепресанти
Постійне напруження, проблеми зі сном, прискорене серцебиття та страх перед звичайними побутовими ситуаціями можуть бути не просто наслідками стресу, а ознаками тривожного розладу. Під час війни розпізнати цей стан буває складно, адже небезпека, невизначеність і повітряні тривоги стали частиною повсякденності.
Як відрізнити природну реакцію організму на стрес від стану, який потребує допомоги спеціаліста - пояснює Інна Черненко, психіатр, психотерапевт, кандидатка медичних наук і підполковниця медичної служби ЗСУ.
Як відрізнити звичайний стрес від тривожного розладу
Під час війни відчувати страх, занепокоєння чи напруження цілком природно. Обстріли, повітряні тривоги, невизначеність і побутові труднощі створюють постійне емоційне навантаження.
Проте іноді тривога стає настільки інтенсивною, що починає заважати людині жити звичним життям.
"Головна відмінність між звичайним стресом і тривожним розладом полягає в інтенсивності, тривалості та ступені впливу на ваше щоденне життя", - пояснює спеціаліст.
Якщо занепокоєння поступово минає після завершення стресової ситуації, це може бути природною реакцією організму. Натомість при тривожному розладі відчуття небезпеки може зберігатися навіть тоді, коли безпосередньої загрози немає.
Серед можливих проявів такого стану - постійне очікування поганих подій, неможливість розслабитися, порушення сну, надмірні переживання через повсякденні справи та уникнення ситуацій, які викликають страх.
Важливим сигналом є те, наскільки ці симптоми обмежують повсякденне життя: заважають працювати, спілкуватися, відпочивати або виконувати звичні справи.
Чому тривога може проявлятися фізичними симптомами
Тривожний стан не завжди супроводжується очевидними психологічними проявами. Іноді першими на нього реагують саме фізичні системи організму.
Людина може відчувати прискорене серцебиття, біль або дискомфорт у ділянці грудей, запаморочення, напруження м'язів, нудоту та інші порушення роботи шлунково-кишкового тракту.
Через це люди нерідко спочатку звертаються до кардіолога, гастроентеролога чи інших вузьких спеціалістів, не підозрюючи, що частина симптомів може бути пов'язана з психічним здоров'ям.
"Тривога і депресія часто маскуються під різні соматичні захворювання", - зауважує Інна Черненко.
Водночас важливо не пояснювати будь-які фізичні симптоми виключно стресом. Прискорене серцебиття, біль у грудях або запаморочення можуть мати й інші причини, тому за потреби необхідно пройти обстеження та виключити соматичні захворювання.
Коли при тривозі призначають антидепресанти
Звернення до психіатра не означає, що людині обов'язково призначать медикаменти. Тактика лікування залежить від вираженості симптомів, діагнозу, тривалості стану та того, наскільки він впливає на якість життя.
Одним із методів допомоги при тривожних розладах є когнітивно-поведінкова терапія (КПТ). Вона допомагає людині розпізнавати тривожні думки, змінювати неефективні моделі поведінки та поступово вчитися реагувати на стресові ситуації інакше.
"На ранніх етапах цілком можна впоратися без медикаментів", - сказала психіатр.
Якщо ж тривога стає інтенсивною, суттєво погіршує самопочуття та заважає повсякденному функціонуванню, лікар може рекомендувати медикаментозне лікування.
Антидепресанти застосовують не лише для лікування депресії, а й за певних тривожних розладів. Водночас їх призначення має ґрунтуватися на оцінці стану пацієнта, а не лише на наявності окремих симптомів.
Чи викликають антидепресанти залежність
Дехто побоюється, що препарати змінять характер, позбавлять здатності відчувати емоції або зроблять людину залежною від ліків.
Проте такі уявлення не відповідають дії антидепресантів.
"Антидепресанти залежності не викликають. Зміни особистості і відчуття "овоча" - це теж міф", - наголошує Черненко.
Побічні ефекти
Водночас, як і будь-які лікарські засоби, антидепресанти можуть мати побічні ефекти. Зокрема, на початку терапії іноді виникають сонливість, нудота, сухість у роті, тремор або тимчасове посилення тривожності. Окремі препарати також можуть впливати на сексуальне бажання та функцію.
Про небажані реакції важливо повідомляти лікаря, навіть якщо певні симптоми здаються незначними або про них ніяково говорити. За необхідності фахівець може змінити дозування, підібрати інший препарат або скоригувати схему лікування.
Також варто враховувати, що антидепресанти не починають діяти миттєво. Для появи терапевтичного ефекту потрібен час, а на початку лікування лікар оцінює переносимість препарату та реакцію організму.
Чому не можна самостійно припиняти прийом
Коли симптоми тривоги слабшають і самопочуття поліпшується, у людини може виникнути бажання відмовитися від препаратів. Однак зникнення проявів розладу ще не означає, що лікування можна завершувати.
"Відміна будь-якого препарату в психіатрії - це виключно робота лікаря", - наголошує Інна.
Антидепресанти зазвичай скасовують поступово, відповідно до індивідуального плану, який визначає фахівець. Різке припинення прийому деяких препаратів може спричинити синдром відміни та викликати запаморочення, порушення сну, тривожність та інші неприємні відчуття.
Тривалість лікування також індивідуальна: вона залежить від діагнозу, перебігу розладу, реакції на терапію та ризику повторного загострення.
Психіатриня окремо звертає увагу на важливість постійного контакту між пацієнтом і лікарем. Людина має розуміти, як діяти, якщо під час лікування виникають побічні ефекти, з'являються нові симптоми або виникають запитання щодо прийому препаратів.