Коли страх не минає: як перетворити його на свого спільника
Вже котру поспіль добу в Києві майже безперервно лунають повітряні тривоги. День і ніч, із перервами "на каву". Як допомогти собі не впасти під натиском такої реальності - розповідає коуч Ольга Грицик у колонці для Wave RBC.UA.
"Росія хоче перетворити Україну на концтабір. На велику в’язницю. Принцип концтабору: безперервний тиск. Ти не маєш ані хвилини на себе, на свій світ, на свої думки... Ти не можеш заснути. Ти не можеш помріяти. Ти не можеш подумати. Ти не можеш побути із собою і собою. У тебе забирають тебе. Зламані люди не мають стрижня та волі. Вони стають автоматами. Роботами", — пише у своєму Facebook український філософ Володимир Єрмоленко.
І додає: "Внутрішня протидія цьому теж проста: мати свій інтелект, свої почуття, свою волю. Тобто мати свою культуру, своє суспільство і свою державу".
Світоглядно він на 100 відсотків правий. Але на все це нам потрібна сила, яку виснажують безперервна тривога, внутрішня напруга і страх.
І якщо ми не можемо їх позбутися, то варто хоча б частково змусити їх грати на нашому полі. Запропоную вам кілька запитань, які допомагають мені не провалюватися у "все пропало". Можливо, вони будуть корисні й вам.
1. Що я можу зробити з тим, чого боюся?
Страх і тривога мають функцію. Вони змушують нас передбачати ризики й готуватися до них. І якщо ми зробили те, що від нас залежить, немає сенсу далі прокручувати в голові безкінечні апокаліптичні сценарії.
Тому: є дія - робимо. Немає дії - страх виконав свою функцію і може бути вільний.
2. Чи дорівнює план прогнозу?
Не варто прогнозувати, що буде далі. Це наші фантазії.
Натомість є сенс подумати, що ви будете робити за різних варіантів розвитку подій. Замість "скільки ще це триватиме?" - "що я робитиму, якщо це триватиме ще кілька днів, тиждень, місяць?"
На перше запитання відповіді в нас немає. На друге - можна знайти.
3. Що змінилося відтоді, як я востаннє про це думав?
Постійна румінація думок теж страшенно виснажує. Тому завжди себе перепитуйте:
З’явилися нові дані? Ок. Переглядаємо рішення. Не з’явилися - значить, ми просто погнали тривогу на наступне коло.
Те саме з безкінечним скролінгом новин.
4. Ця інформація щось змінює в моїх діях?
Так: читаю, враховую, можливо, щось роблю.
Ні: значить, я просто ще раз повернула себе в тривогу.
Ще одна неочевидна, але дієва порада.
5. Чи допоможе мені дисципліна?
Непередбачуваність теж виснажує. Тому краще мати план і за потреби його змінити, ніж взагалі перестати щось планувати. Щоденна рутина робить хоча б частину нашого життя зрозумілою і передбачуваною.
6. Чи має межу самодопомога?
Якщо ви більше не даєте собі ради самі - не спите, не можете працювати чи зосередитися, постійно живете в очікуванні наступної небезпеки, почалися панічні атаки - не чекайте, що воно само якось мине. Будь ласка, зверніться до фахівців.
Не дозволяйте страху над вами панувати. Це марафон, і нам потрібні на нього сили.