Чотири роки без Єлизавети II: чому її образи ніколи не були випадковими
8 вересня минає чотири роки від смерті Єлизавети II. За десятиліття на престолі вона створила один із найбільш упізнаваних стилів у світі.
Wave RBC.UA розповідає, навіщо королева носила яскраві кольори, як використовувала одяг у дипломатії та які правила стояли за її знаменитими образами.
Яскраві кольори були не просто любов'ю до ефектних образів
Насичено-рожевий, салатовий, блакитний, жовтий, фіолетовий - Єлизавета II могла з'явитися практично в будь-якому кольорі веселки.
Але вибір яскравих відтінків мав цілком практичну причину. Під час офіційних заходів королева часто перебувала серед величезних натовпів, тому її образ мав бути добре помітним навіть людям, які стояли далеко.
Саме тому денний гардероб Єлизавети II поступово перетворився на впізнавану формулу: пальто або костюм чистого кольору та капелюх у тон.
Royal Collection Trust прямо називає цей принцип способом забезпечити максимальну видимість монарха під час публічних заходів.
Її одяг працював як дипломатична мова
Для закордонних поїздок гардероб королеви готували особливо ретельно. У кольорах, декорі й тканинах могли з'являтися символи країни, яку вона відвідувала.
Наприклад, для державного бенкету в Пакистані 1961 року Норман Гартнелл створив білу сукню з ефектною смарагдово-зеленою деталлю - кольорами державного прапора країни.
А під час підготовки до туру Індією, Пакистаном і Непалом Єлизавета II власноруч залишила на ескізі Hardy Amies побажання використати жовтий атлас.
У цих культурах жовтий асоціювався зі здоров'ям і процвітанням.
Саме тому сьогодні дослідники королівського гардероба говорять про diplomatic dressing - одяг був для Єлизавети II частиною комунікації не менше, ніж офіційні промови.
Навіть капелюхи мали свої правила
Екстравагантні капелюшки стали одним із головних символів стилю королеви, проте й тут естетика підпорядковувалася її роботі.
Капелюх не мав закривати обличчя, адже люди повинні були бачити монарха.
Тому дизайнери уникали надто широких полів або конструкцій, які перекривали огляд.
British Vogue також розповідає, що для кожного капелюха Єлизавета мала по дві шпильки відповідного кольору.
Це дозволяло надійно зафіксувати його навіть у вітряну погоду й залишити обидві руки вільними для рукостискань та квітів.
Сумка була майже частиною уніформи
Ще одна річ, без якої важко уявити Єлизавету II, - компактна структурована сумка.
Вона роками залишалася прихильницею класичних моделей, зокрема британського бренду Launer.
Сумки найчастіше були чорними або білими, а для вечірніх виходів - сріблястими чи золотими.
Колишній керівник Launer Джеральд Бодмер згадував, що королева якось сказала йому: без сумки вона просто не почувається повністю одягненою.
А ось що саме Єлизавета носила всередині, досі остаточно невідомо. Кураторка її fashion-архіву Керолайн де Гіто навмисно залишає цю деталь загадкою.
Королева не боялася повторювати образи
Попри величезний гардероб, Єлизавета II далеко не завжди одягала речі лише один раз.
British Vogue зазначає, що деякі ансамблі вона повторювала протягом десятиліть - окремі речі могли з'являтися на ній до 20 разів за приблизно 30 років.
Тобто задовго до сучасної дискусії про відповідальне споживання одна з найвідоміших жінок світу спокійно виходила на публіку в уже знайомих образах.
Навіть парасоля мала пасувати до пальта
Королівський dress code мав працювати за будь-якої британської погоди.
Із кінця 1960-х Єлизавета II користувалася прозорими парасолями Fulton.
Вони не приховували її від людей і фотографів, а згодом для королеви почали виготовляти моделі з кольоровою смугою та ручкою, підібраними під конкретний образ.
Так само практичними були й туфлі: стійкі підбори помірної висоти дозволяли проводити години на офіційних заходах і пересуватися різними поверхнями.
За консервативним стилем ховався активний співавтор
Єлизавета II не просто отримувала готові речі від дизайнерів. Архівні ескізи, зразки тканин і листування свідчать, наскільки активно вона брала участь у створенні власного гардероба.
Протягом десятиліть із нею працювали провідні британські кутюр'є, серед яких Norman Hartnell і Hardy Amies.
Королева могла обирати тканини, коригувати деталі та визначати кольори майбутніх образів.
Саме ця продуманість і зробила її стиль настільки впізнаваним. Силует змінювався небагато, зате колір, брошка, тканина чи маленька деталь могли розповісти значно більше.
Через чотири роки після смерті Єлизавети II її гардероб продовжують досліджувати саме як частину історії британської моди.
А виставка у Букінгемському палаці показує: знамениті пальта й капелюшки були не просто особистими вподобаннями королеви, а продуманою системою візуальної комунікації.