rbc.ua
Головна › Інсайдер › "У студії легко все зіпсувати": Fat Dog про найгіршу пісню у світі, Madness та собаку на дієті
Інсайдер 21 листопада 2026, 10:00

"У студії легко все зіпсувати": Fat Dog про найгіршу пісню у світі, Madness та собаку на дієті

Іванна Пашкевич Іванна Пашкевич Журналістка, редакторка та репортерка Wave RBC.UA
Fat Dog (фото надане артистами)
Поділитися:

Британський гурт Fat Dog із півдня Лондона виник лише шість років тому, але вже встиг заробити репутацію одного з найяскравіших концертних колективів британської альтернативної сцени. Наступного літа його можна буде побачити на багатьох фестивалях та навіть в лайнапі Coachella 2027 - однієї з найбільших і найвідоміших музичних подій світу, що відбудеться у квітні в Каліфорнії.

Спеціально для Wave RBC.UA музичний промоутер, засновник концертної агенції Happy Music Group і видавець платівок під лейблом HVG Євген Кібець зустрівся з вокалістом гурту Джо Лавом і клавішником Крісом Г’юзом. Вони поговорили про те, як змінюється музика Fat Dog, чому музиканти уникають самоповторів, про дивні музичні вподобання, втому від гастролей і собаку на ім’я Пайпер.

Очікування, чарти й статус аутсайдерів

– Ваш попередній альбом WOOF. посів 16-те місце в британському чарті, а Cancel Me (I’m Tired) піднявся на 13-те. Утім, в Британії завжди доводиться боротися за місце під сонцем, адже щороку з'являється дуже багато гуртів, а вам це вдається. Чи дивує вас це, зважаючи на те, як часто ви говорите про потребу мати занижені очікування?

Кріс: Ми намагаємося не надто багато від себе очікувати. Знаєш, коли заходить мова про гурти, які витісняють нас із першої десятки, виявляється, що половина з них це перевидання The Beatles або Майкла Джексона.

Джо: О, так! А тепер ще й Oasis! Саме час Oasis повернутися!

Кріс: Тому нам здається, краще не встановлювати собі надто високих очікувань. Тоді можна приємно здивувати людей, коли результат виявляється кращим, ніж усі сподівалися, і здивуватися самому. Добре бути аутсайдером, якщо справді відчуваєш себе таким (сміється - прим.авт.).

Дрібниці, які дратують

– В описі вашого нового альбому сказано, що Fat Dog втомилися від цього світу. Які неочевидні речі в повсякденному житті вас найбільше дратують?

Джо: О Боже, дай подумати. Це має бути щось очевидне! Наприклад, я не люблю погані манери. Коли ти притримуєш комусь двері, а людина навіть не каже "дякую". А особливо мене дратує, коли хтось грубо поводиться з офіціантами. Одразу думаєш: "Ну все, на цьому наші стосунки, мабуть, й закінчаться".

І ще одна річ: мене страшенно дратує, що на пляшках Coca-Cola тепер не можна нормально зняти кришку. У Британії не можна, в Європі не можна - кришки всюди прикріплені до пляшок.

Новий альбом і бажання не повторюватися

– Мені здається, Cancel Me (I’m Tired) помітно відрізняється від WOOF. - і за стилем, і за структурою. Ви свідомо хотіли змінити звучання?

Кріс: Думаю, на новому альбомі нам просто захотілося розширити власні горизонти. Не хотілося просто знову зробити те саме. Не грати постійно музику в одному й тому самому стилі - на повну гучність і без перепочинку, а додати більше динаміки.

Також хотілося створити щось, що по-різному звучить наживо і в запису. Тобто ти слухаєш альбом, і він може звучати зовсім інакше залежно від того, як його сприймаєш.

Джо: Дехто каже, що цей альбом менш енергійний. Але мені здається, що наживо в ньому все одно дуже багато енергії. І взагалі, немає жодного правила, що студійний запис має звучати точно так само, як концертне виконання.

Кріс: Було б нудно постійно повторювати себе.

Fat Dog (фото надане артистами)

Короткі пісні, довгі ідеї та музичні архіви

– Якось ви згадували, що написання пісень дається непросто. Чи не тому композиції на новому альбомі вийшли коротшими?

Джо: Думаю, це також питання часу. На першому альбомі я, здається, взагалі зліплював три пісні в одну. Насправді, коли нам дали певний часовий слот для роботи, я зрозумів, що й досі користуюся старими ідеями.

Наприклад, я можу написати композицію на вісім хвилин, а потім зрозуміти, що вона задовга і так не працює. Тоді я просто беру всі її частини й роблю з них одну, але ціліснішу композицію.

Кріс: У першому треку нового альбому є фрагменти, які я пам'ятаю ще з того часу, коли ми грали їх кілька років тому.

Джо: З часом у тебе накопичується цілий банк музичних ідей і уривків, як у Prince. У нього в "банку" було стільки записів, що вистачить на два роки безперервного прослуховування.

Клезмер, ска та Madness

– У вашій музиці можна почути дуже різні впливи, зокрема клезмерські мотиви (традиційні мотиви єврейської народної музики - прим.авт.).Звідки вони взялися і чому ви вирішили відійти від цього звучання на новому альбомі?

Джо: Просто ми надто багато його копіювали. До того ж я не дуже захоплююся класичною музикою. Коли вперше створював цей матеріал, намагався зробити щось на кшталт хардстайлу, з важким басом та інструментами.

Усе почало звучати як клезмер, і ми просто вирішили: та ну його. З усією повагою до цього жанру - він чудовий. Але зараз ми хочемо займатися чимось іншим.

Кріс: Ми не хочемо бути гуртом, про який кажуть: "Вони звучать як Madness".

Джо: О, це я дуже не люблю. При всій повазі до Madness, вони круті і Our House мав би бути гімном Британії. Але це не те, що ми хочемо грати.

Кріс: Хоча ска і клезмер це різні речі.

Джо: Там же гармонічний мінор, правда? Але я пам'ятаю, як слухав, наприклад, Madness "Night Boat to Cairo". І думав: чорт, яка ж це чудова музика! Я багато звідти запозичив. Є щось неймовірно приємне в тому, щоб просто грати таку музику — кілька потужних акордів, удари барабанів.

Моя улюблена частина - це короткі інструментальні акценти. Я міг би грати їх постійно. Але я не хотів знову робити те саме. Думаю, це головне. Звісно, знайдуться люди, яких це розчарує.

Але більшість слухачів теж не хочуть щоразу чути абсолютно одне й те саме з альбому в альбом.

Естонія, Латвія та географія гастролей

– Готуючись до нашої розмови, я переглянув кілька джерел і помітив, що деякі ваші треки потрапляли до радіочартів Естонії. Як ви почуваєтеся, коли ваша музика стає популярною в країні, де ви зовсім не очікували її почути?

Джо: Ми навіть ніколи не були в Естонії.

Кріс: Це найкраще відчуття! Коли дізнаєшся про щось таке, це неймовірно приємно.

Джо: Я навіть не знаю, де розташована Естонія. Це десь у Скандинавії?

Кріс: Вона над Латвією. Це хороша країна. Мій вітчим, точніше, вітчим мого батька, здається, був звідти.

Fat Dog (фото надане артистами)

– Я читав, що ви намагаєтеся не сприймати себе надто серйозно і пишете пісні, які можуть бути водночас безглуздими та веселими. Тож запитання таке: чи є у світі пісня, яку ви вважаєте жахливою, але шкодуєте, що написали її не ви?

Джо: Одразу згадується Wham! Я люблю багато банальних пісень ABBA, але зараз не можу назвати якусь конкретну.

Кріс: Найгірша пісня у світі? О, мені насправді подобається багато поганої музики. Наприклад, Bloodhound Gang "The Bad Touch", чи Eiffel 65 "Blue (Da Ba Dee)" (співають разом - прим.авт.).

Джо: Думаю, у цьому й річ. Ми не намагаємося створювати якусь витончену музику. Нам подобається певна недосконалість у музиці інших виконавців. Це стосується багатьох гуртів.

У студії легко все зіпсувати. Наприклад, ти створюєш щось удома, маєш певну ідею, а потім береш її в роботу, і зрештою вона звучить набагато гірше, ніж спочатку.

Коли доводиш до ідеалу, вбиваєш усе особливе, що в ній було. Іскри більше не лишається. Ми так робили з багатьма піснями. Але принаймні тепер я помічаю, коли це відбувається.

Іноді я слухаю улюблену пісню, чую мелодію чи невеликий фрагмент і думаю, що там звучить щось одне.

Але насправді мій мозок сам домальовує мелодію, ніби підказує мені, як вона має звучати. А потім виявляється, що все зовсім не так і звучить набагато гірше.

Джо з Fat Dog (фото надане артистами)

Гастролі, втома та реакція публіки

– Ваші концерти - це постійна взаємодія з публікою, стейдж-дайвінг та багато іншого. Як вам вдається витримувати таке емоційне навантаження й уникати вигорання, зважаючи на такий інтенсивний гастрольний графік? Кажуть, що тривалі тури можуть виснажувати музикантів і фізично, і психологічно.

Кріс: У нас немає окремої кімнати за лаштунками, де можна було б побути в тиші та на самоті. Але загалом, думаю, у нас усе нормально. Мені здається, ми просто любимо те, чим займаємося. Саме тому так багато виступаємо — нам подобається грати наживо.

Іноді буває, що думаєш: "Щось я сьогодні не в найкращій формі". Але потім виходиш на сцену, граєш хороший концерт - і все знову чудово.

Джо: Так, це правда. Є таке поняття, як концертний кайф. Хороший концерт додає сил. Але невдалі концерти теж можуть боляче вдарити. І річ не в тому, що ти граєш погано. Якщо публіка реагує не так, як ти сподівався, це дуже неприємно.

Пайпер - найкраща подруга і причина сісти на дієту

– І наостанок: чи є в когось із вас собаки? А якщо є, вони товсті?

Кріс: Моя собака! О боже! У мене є собака на ім'я Пайпер, маленький бордер-тер'єр.

Колись вона була товстенькою, але мій батько, який постійно її перегодовував, уперто не визнавав, що в собаки зайва вага. Він лише гладив її, а вона була така кругленька, що їй уже було важко дихати.

Fat Dog (фото надане артистами)

Джо: Вона міцна собака!

Кріс: Потім ми повели її до ветеринара, і той сказав: "У вашої собаки серйозна надмірна вага".

Пам'ятаю, як батько повернувся додому, а собака підійшла до дверей зустріти його. Він подивився на неї, і вигляд в обох був такий, ніби вони щойно дізналися щось дуже неприємне.

Зрештою вони сіли на дієту разом. Батько сказав: "Я теж сідаю на дієту разом із собакою". І він почав правильно харчуватися, а Пайпер тим часом худла.